Кровотеча - це витікання крові із кровоносних судин при порушенні їхньої цілісності. Щоб правильно визначити алгоритм дій при кровотечі, необхідно визначити її вид. Першочерговим заходом надання допомоги при кровотечі є виведення або винесення потерпілого з небезпечної зони. Якщо кровотеча інтенсивна, обов’язково потрібно викликати медичну бригаду. Під час сильної кровотечі потерпілий повинен чекати медичний персонал у лежачому положенні, пошкоджена частина тіла повинна бути піднята. При цьому не можна чіпати рану руками, очищати її від піску, бруду, іржі тощо, видаляти з рани сторонні предмети, уламки скла. Предмет, який ушкоджує тіло, потрібно акуратно зафіксувати марлевою пов’язкою, щоб зупинити подальший розрив тканин. Можна обробити краї поверхні рани антисептиком у напрямку від центру пошкодження, не допускаючи попадання йодної настоянки в саму рану. Кровотечі класифікуються за різними критеріями.
За напрямком витікання крові:
1. Зовнішня. Кров виливається в зовнішнє середовище безпосередньо з рани або через природні отвори тіла;
2. Внутрішня. Кров скупчується в порожнинах тіла, які не сполучаються з навколишнім середовищем. Це плевральна, перикардіальна, черевні порожнини, порожнини суглобів тощо. Найбільш небезпечний вид кровотеч.
За видом ушкоджених судин:
1. Капілярна. Кровотеча поверхнева, кров за кольором близька до артеріаль ної, виглядає як насичено-червона рідина. Кров витікає в невеликому обсязі, повільно. Так званий симптом «кривавої роси»: кров з’являється на ураженій поверхні повільно у вигляді невеликих, повільно зростаючих крапель, які нага дують краплі роси або конденсату. Зупинка кровотечі проводиться за допомогою тугого бинтування. За адекватної здатності крові до згортання кровотеча проходить самостійно без медичної допомоги;
2. Венозна. З рани струмує темна за кольором венозна кров. Згустки крові, що виникають при пошкодженні, можуть змиватися потоком крові, тому мож лива крововтрата. При наданні допомоги на рану необхідно накласти марлеву пов’язку. Якщо є джгут, то його потрібно накладати так, щоб утруднити надхо дження венозної крові до рани, у разі пошкодження кінцівки джгут повинен бути накладений на ту її частину, яка лежить нижче місця пошкодження;
3. Артеріальна. Ця кровотеча легко розпізнається за пульсуючим струменем яскраво-червоної крові, яка витікає дуже швидко. Надання першої допомоги не обхідно почати з перетискання судини вище місця пошкодження. Далі наклада ють джгут. Артерії притискають пальцями в певних точках вище рани. Можуть застосо вуватися для притиснення артерій пальці або кулак. Це найшвидший спосіб зу пинки артеріальної кровотечі. Використовується для підготовки до накладення джгута. Не використовується тривалий час, оскільки важко довго притискати пальцями артерії до кістки.
4. Паренхіматозна. Спостерігається при пораненнях паренхіматозних органів (печінка, підшлункова залоза, легені, нирки, селезінка). Кров витікає з усієї поверхні рани органа. Для зупинки цієї кровотечі необхідне швидке хірургічне втручання; змішана. Виникає при одночасному пораненні артерій і вен, найчастіше при пошкодженні паренхіматозних органів, що мають розвинену мережу артеріаль них і венозних судин, а також при глибоких проникаючих пораненнях грудної і / або черевної порожнини.
За походженням кровотечі бувають травматичними, викликаними пошкодженням судин, і атравматичними, пов’язаними з їх руйнуванням будь-яким па тологічним процесом або з підвищеною проникністю судинної стінки.
За ступенем тяжкості кровотечі бувають легкими, середніми, важкими, масивними, смертельними, абсолютно смертельними.
За часом:
- первинна. Така кровотеча виникає безпосередньо після пошкодження судин (капілярів);
- вторинна. Виникає через кілька годин або днів після зупинки первинної кровотечі.
Наказом Міністерства охорони здоров’я України від 21.06.2016 р. № 612 затверджено уніфікований клінічний протокол екстреної медичної допомоги «Масивна кровотеча з кінцівок».
НЕКОНТРОЛЬОВАНА КРОВОТЕЧА - НАЙБІЛЬШ ПОШИРЕНА ПРИЧИНА ПОПЕРЕДЖУВАНИХ СМЕРТЕЙ ПІСЛЯ ТРАВМАТИЧНОГО УШКОДЖЕННЯ
Концепція «попереджуваної смертності» виникла на початку 20-х років минулого століття у Великобританії у процесі ретельного розслідування материнських смертей, які не повинні були статися за умови нормального перебігу вагіт ності. Пізніше цією темою займався Девід Рутштейн. Він звернувся до експертів у сферах медицини, епідеміології, охорони здоров’я і суміжних галузей з метою виділення ряду причин, від яких смерть або інвалідність не повинні наставати за умови своєчасного та ефективного надання медичної допомоги. Група експертів припустила, що хвороба, інвалідність і передчасна смерть, які настають через такі причини, повинні бути сигналом тривоги і показником низької якості медич них послуг, що надаються населенню.
Отже, попереджувана смерть - смерть у результаті причин, які визначені експертами як такі, що можуть бути усунені зусиллями системи охорони здоров’я виходячи із сучасних знань та практики. Встановлено, що попереджувана смертність населення зменшується більш швидкими темпами, ніж загальна смертність, якщо охорона здоров’я працює ефективно, якщо ж система охорони здоров’я населення не працює, поперед жувана смертність зростає. Це також повною мірою стосується і попереджуваної смертності від поранень на полі бою. Якщо вчасно надається дошпитальна до помога, то рівень попереджуваної смертності серед воїнів зменшується, і на впаки, у разі запізнілого надання допомоги - збільшується.
Неконтрольована кровотеча на полі бою була визнана найбільш значимою загрозою життю солдат за всю історію воєн. Тому що раніше буде надано допо могу пораненому щодо зупинки кровотечі, то більші будуть його шанси на збе реження життя та здоров’я. За даними зарубіжних джерел, неконтрольована кровотеча була провідною причиною попереджуваних смертей серед військових у В’єтнамі (9 % від загаль ного обсягу втрат) і залишилася такою в пізніших воєнних конфліктах в Ірак
... Читати далі »
