3. ОСНОВНІ ПРАВИЛА ТА ПОРЯДОК ПРОВЕДЕННЯ РЕАНІМАЦІЇ.
4. НЕПРЯМИЙ МАСАЖ СЕРЦЯ ЯК СПОСІБ ВІДНОВЛЕННЯ ДІЯЛЬНОСТІ СЕРЦЕВО-СУДИННОЇ СИСТЕМИ, МЕТОДИКА ЙОГО ВИКОНАННЯ.
5. ТЕХНІКА ПРОВЕДЕННЯ РЕАНІМАЦІЙНИХ ЗАХОДІВ ОДНИМ ТА ДВОМА РЯТІВНИКАМИ
6. ЗВІЛЬНЕННЯ ДИХАЛЬНИХ ШЛЯХІВ ВІД СТОРОННІХ ПРЕДМЕТІВ
Запитання та завдання для перевірки знань:
1. Що таке клінічна смерть і чим вона відрізняється від біологічної?
2. Яка послідовність дій під час проведення СЛР?
3. Що таке «золота година»?
4. Що таке «платинові 10 хвилин»?
5. Чим повинен користуватися рятівник під час надання домедичної допомоги?
Нерідко зовнішній вигляд людини, яка потрапила в біду, значні ушкодження, нерухомість її тіла можуть створити враження, що вона померла. Тому необхідно насамперед виявити ознаки, які вказують на те, що потерпілий живий і потребує медичної допомоги.
2. Порядок дій щодо визначення ознаків життя:
Однією рукою або вухом зліва, нижче соска визначити роботу серця і одночасно другою рукою перевірити наявність пульсу на сонній або лучевій артеріях ; перевірити наявність дихання – рух грудної клітки та живота; за допомогою дзеркала (блискучого предмета), прикладеного до рота (якщо пітніє) або ворушіння вати, піднесеної до носових отворів ;
Для визначення реакції зіниці на світло необхідно рукою підняти віко, щоб побачити величину зіниці та її реакцію на світло: зіниця звужується при наближенні джерела світла (запаленого сірника, електричного ліхтарика); розширюється при віддаленні; при денному світлі - на деякий час закрити око рукою потім швидко відвести руку у бік – при цьому повинно бути помітно звуження зіниці .
Наявність хоча б однієї з ознак життя подає сигнал про необхідність негайного проведення заходів щодо оживлення постраждалого.
Запам’ятайте! Відсутність серцебиття, пульсу, дихання і реакції зіниць на світло, ще не свідчить про те, що постраждалий мертвий .
Смерть практично ніколи не настає відразу. Їй завжди передує період вмирання – термінальний стан.
У термінальному стані можна виділити 3 фази або стадії:
1) предагональний стан, у якому свідомість потерпілого ще зберігається, але вона сплутана, пульс різко частішає і стає ниткоподібним, дихання утруднене , шкіряні покрови бліді;
2) агонія, під час якої відсутні свідомість, пульс, реакція зіниці на світло, дихання носить характер заковтування повітря з частотою 2-6 на хвилину (так дихає риба, викинута на берег);
3) клінічна смерть – короткочасна перехідна стадія між життям і смертю, яка наступає при припиненні серцевої діяльності і диханні. Її ознаки називають вірогідними ознаками смерті: відсутність дихання й серцебиття, відсутність реакції на больове подразнення та реакції зіниць на світло, шкіряні покрови холодні.
Тривалість клінічної смерті дуже коротка – 3-6 хвилини. Проте в цей період можливе відновлення життєвих функцій. У більш пізні терміни наступають незворотні зміни в тканинах (насамперед у головному мозку) і клінічна смерть переходить в біологічну.
При визначенні біологічної смерті виходять з вірогідних її ознак ( як при клінічній смерті) і абсолютно явних.
Явними ознаками біологічної смерті є помутніння і висихання роговиці ока ;
наявність симптому „котяче око” – при здавленні ока з боків зіниця набуває вертикальної витягнутої форми, нагадуючи око кішки;
охолодження тіла і з’явлення трупних плям. Ці синьо-фіолетові плями виступають на шкірі. При положенні трупа на спині вони з’являються в області лопаток, попереку, ягодиць, а при положенні на животі – на шиї, грудях, животі ;
трупне окляклення, яке виникає через 2-4 години після смерті. Після зупинки дихання й серцевої діяльності необхідно негайно розпочати реанімацію (оживлення).
3. Основні правила та порядок проведення реанімації
Реанімація (від лат. Re – знов, anima – життя, дихання) – це комплекс заходів, направлених на відновлення дихання і діяльності серця.
Правило 1. Врятувати від загибелі можливо тільки життєздатний організм при раптовому помиранні (при електротравмі, задушенні або при утопленні, гострих отруєннях, шоці, тяжких механічних травмах, гострої зупинці серця і т.п.).
Правило 2. Реанімація може бути успішною тільки у випадку, якщо вона реалізована своєчасно до настання в організмі беззворотних змін.
Пам’ятайте! Заходи для реанімації, застосовані у перші 1-2 хвилини після початку клінічної смерті, можуть врятувати 8 із 10 раптово померлих.
Правило 3. Реанімація може бути успішною тільки у випадку, якщо вона виконується правильно і повноцінно.
При проведенні реанімації необхідно:
терміново відновити вільну прохідність дихальних шляхів;
провести штучну вентиляцію легенів;
провести непрямий (зовнішній, закритий) масаж серця.
Звільнення дихальних шляхів від сторонніх предметів (10 хв.)
У разі порушення прохідності дихальних шляхів, це відбувається в результаті западанні язика та нижньої щелепи, блокуванні дихальних шляхів кров’ю, блювотними масами, водою, сторонніми предметами, необхідно подбати про відновлення прохідності дихальних шляхів.
Перша дія – очищення ротової порожнини:
постраждалого покласти на тверду поверхню, повернути голову на бік;
схрестити великий та, вказівний палець лівої руки, розтулити щелепи та очистити ротову порожнинну носовичком, намотаний на вказівний та
середній пальці правої руки. Очищення ротової порожнини здійснюється коловими рухами за годинниковою стрілкою.
Друга дія – звільнення дихальних шляхів:
голову постраждалого в положенні лежачи на спині слід повернути прямо і максимально відкинути назад, поклавши одну руку під шию, а другою на чоло, щоб фіксувати набуте положення;
при викиданні голови назад нижня щелепа відсувається разом із коренем язика, в результаті чого прохідність дихальних шляхів відновлюється;
щоб повторно не запав язик та нижня щелепа голову хворого необхідно весь час підтримувати відхиленою назад, підложивши під шию валик.
Організаційно– методичні вказівки.
Розглядаючи дане питання учням показують відеоматеріали –звільнення дихальних шляхів від сторонніх предметів. Практично учні відпрацьовують після показу на двох заздалегідь підготовлених учнях зі складу відділення, а потім самостійно практично працюють під наглядом вчителя. Старший на робочому місці контролює учнів вказуючи на помилки та разом з ними їх виправляє.
Штучне дихання– та його різновиди (20 хв.)
Якщо поранений не дихає або має проблеми з диханням необхідно найскоріше вжити заходів по відновленню дихання. Щоб зайнятися відновленням дихання ви і потерпілий не повинні знаходитись під вогнем противника. Прохідність дихальних шляхів другий крок алгоритму, тому необхідно швидко оцінити, чи у потерпілого немає загрозливих кровотеч з кінцівок. Накласти в разі потреби джгут.
Визначити рівень свідомості пораненого.
Перевірити його реакцію на подразник. Запитати його голосно, але м’яко: з вами все гаразд. Також обережно струсіть його або поплескайте його по плечу. Якщо поранений не відповідає, вам необхідно вкласти його на спину і відкрити його дихальні шляхи.
Перевірка наявності дихання у пораненого метод «Дивитись–Слухати–Відчувати».
Підтримуючи пораненого в положенні із закинутою головою і підведеним підборіддям, нахилитися вухом до його носа і рота, а очима стежити за рухом грудної клітини та живота.
Дивитися, чи рухається грудна клітина.
Слухайте, чи виходить повітря при видиху.
Відчувайте, потік повітря на щоці.
Які ви ще знаєте способи перевірки відсутності дихання?
Якщо поранений у свідомості і дихає самостійно і дихальний цикл за 15 секунд (один дихальний цикл – один вдих і один видих) менше двох циклів, необхідно вставити носоглотковий повітропровід і укласти пораненого в безпечне положення на боці.
Метод «із легені в легені».
Цей метод є найефективнішим, що забезпечує введення у легені постраждалого об’єм повітря, відповідно до глибокого вдиху (500 – 700мл) повітря. Цей метод передбачає застосування одного або двох способів – «із рота в рот», або «із рота в ніс». Перший спосіб передбачає вдування повітря в легені через ротову порожнину з одночасним затисканням носу, другий спосіб передбачає вдування повітря через ніс, а рот постраждалого має бути закритим.
Головні умови штучної вентиляції легенів.
Горизонтальне положення постраждалого на спині на твердій поверхні.
Фіксоване положення голови постраждалого (закинуте назад).
Ритмічне дихання рятівника(16 – 19 вдування за 1 хв.)
Алгоритм проведення штучної вентиляції легень способом «із рота в рот».
На відкритий рот покласти розгорнутий носовичок або серветку.
Затиснути ніс постраждалого.
Зробити глибокий вдих.
Щільно притисніть губи до губ постраждалого, утворити геометричне з’єднання.
Із силою вдуйте повітря в рот постраждалого і відхиліться.
Метод Сильвестра - Брошу.
Цей метод застосовується у випадку коли неможливо застосувати метод «із легенів у легені» зокрема при складних пораненнях щелепо – лицьової ділянки. Штучна вентиляція легенів при цьому здійснюється за рахунок ритмічного розведення та притиснення рук до грудної клітини. Якщо реанімацію проводить одна особа, то вона стає на коліна за головою постраждалого, якщо дві, то розташовуються по обидва боки від нього. Під час руху руками потрібно дотримуватись чіткого ритму з рівними проміжками, відповідно до власного дихання.
Головні умови для штучної вентиляції легенів:
горизонтальне положення потерпілого на спині на твердій поверхні;
підкласти під нижню частину грудної клітини валик із складеної ковдри або поліно заввишки 15 – 20 см;
розташування лопаток і потилиці нижче рівня реберних дуг;
ритмічне підняття і притискання до грудей двох рук постраждалого (16 – 19 разів на 1 хв.).
Алгоритм проведення штучної вентиляції легенів за методом Сільвестра - Брошу.
Розстебніть одяг та послабте ремінь на поясі постраждалого.
Візьміть руки постраждалого на рівні зап’ясть.
Різко розведіть руки постраждалого в сторони.
Щільно притисніть руки постраждалого до грудей на 2 – 3сек.і стисніть її.
Метод Холтера - Нільсена.
Цей метод застосовується, коли постраждалий лежить у положенні обличчям униз. Штучне дихання проводиться шляхом почергового натискання долонями на верхню частину тулуба в області лопаток та розведення його рук. Якщо проводить реанімацію одна людина, то вона стає на коліна за головою постраждалого, схрестивши його руки.
Головні умови штучної вентиляції легенів:
горизонтальне положення потерпілого на животі на твердій поверхні;
голова постраждалого повернута на бік;
збереження нерухомого положення голови, тулуба;
ритмічні натискання на лопатки та розведення рук постраждалого (12 разів на 1 хв.)
Алгоритм штучної вентиляції легень за методом Холтера - Нільсена.
Зігнути руки постраждалого в ліктях, одну кисть покладіть на другу долонями вниз.
Покласти долоні на спину потерпілого в області лопатки.
Подаючись вперед різко натиснути на лопатки, зробіть вдих.
Витягніть складені руки постраждалого, не відриваючи їх від поверхні землі.
