Понеділок, 14 Жов 2024, 17:09
Сайт викладача гуманітарних дисциплін
 Любченка Андрія Андрійовича
Головна | Реєстрація | Вхід Вітаю Вас Гість | RSS
Меню сайту
Категорії розділу
Історія української державності та культури [17]
Захист України [43]
Культурологія [20]
Історія України [10]
Теми рефератів з Культурології [1]
Статистика

Онлайн всього: 1
Гостей: 1
Користувачів: 0

ТЕМИ РЕФЕРАТІВ

ВКАЗІВКИ ДО НАПИСАННЯ РЕФЕРАТУ

1. Достатній теоретичний рівень. Студент повинен розкрити тему, використовуючи підходи та наукові знання, загальновідомі в науковому дискурсі. Крім того, студент повинен у повному обсязі розкрити основні поняття й терміни, що стосуються проблеми реферативної роботи, користуючись понятійно-категоріальним апаратом, складеним у межах курсу «Культурологія».

2. Дослідницький характер. Робота повинна містити: достатню кількість джерел (книг, статей, та інших розробок) вітчизняних і зарубіжних авторів; систематизацію та наліз різних думок і підходів, сформовану на цій основі власної точки зору; порівняння теоретичних поглядів різних вчень, розробку висновків, рекомендацій.

3. Грамотність оформлення. Робота не повинна містити граматичних і стилістичних помилок. Студент має дотримуватися правил цитування, оформлення зносок, списку літератури, що забезпечує розвиток культури оформлення наукових знань, необхідної для подальшої наукової й практичної діяльності.

4. Творчість і новаторство. У роботі належним чином має бути викладена власна точка зору студента, його висновки на основі досліджуваних ним концепцій. Студент має показати логіку переходу від концепцій, прийнятих у суспільстві, до власної нової позиції, яка має творчий характер і не є скопійованим матеріалом.

5. Структура. Робота має містити: вступ, де мають бути викладені актуальність теми дослідження, предмет та метод дослідження, окреслене проблемне поле, поставлені мета та завдання дослідження; основні розділи з логічною структурою викладення матеріалу; висновок із власною точку зору на вирішення зазначеної в роботі проблеми; список літератури.

1. Культура та природа.

2. Проблеми традиції та новації в культурі.

3. Філософія культури Дмитра Чижевського.

4. Духовні цінності давніх цивілізацій Близького Сходу (Єгипет, Месопотамія, Вавилонія).

5. Веди – основна релігійно-міфологічна пам’ятка давньоіндійського суспільства.

6. Вплив конфуціанства на формування духовних цінностей народів Далекого Сходу.

7. Ритуал у культурному житті народів далекосхідного регіону.

. Особливості образотворчого мистецтва Китаю та Японії.

9. Коран як пам’ятка світової культури.

10.Іслам в обрядово-побутовій культурі арабських народів.

11.Скарби поетичної майстерності в культурній спадщині народів арабо- мусульманського світу.

12.«Іліада» та «Одіссея» як пам’ятки античної культури.

13.Міфологічні засади античної культури.

14.Класична давньогрецька драматургія та її місце в історії світової культури.

15.Давньогрецька архітектура як культурний феномен.

16.Давньогрецькі олімпійські ігри як явище культури.

17.Давньогрецька філософія та її впливи на світову культуру.

18.Культура раннього Риму.

19.Давньоримська література «золотого віку» (І ст. до н.е. – поч. І ст. н. е.).

20.Жанри римської літератури.

21.Особливість архітектури часів Римської імперії.

22.Античні сюжети в українській літературі та образотворчому мистецтві.

23.Античні пам’ятки України.

24.Загальна характеристика культури Візантії.

25.Культурно-історичне значення Візантії.

26.Вплив християнського світорозуміння на цінності та ідеали Візантії.

27.Досягнення візантійської літератури.

28. Характерні ознаки середньовічного світосприйняття.

29. Філософія, наука та освіта Середньовічної епохи.

30. Жанри середньовічної літератури.

31. Виникнення схоластики.

32. Теми і жанри середньовічного театру.

33.Готика як художньо-естетичний стиль середньовіччя.

34.Лицарство як моральний-та естетичний ідеал середньовічної культури.

35.Культура раннього Ренесансу та його представники.

36.Леонардо да Вінчі та його місце в культурі Ренесансу.

37.Північне Відродження та його представники.

38.Маньєризм як художній стиль доби пізнь ... Читати далі »

Категорія: Теми рефератів з Культурології | Переглядів: 521 | Додав: lybchenko85 | Дата: 13 Тра 2020 | Коментарі (0)

План заняття:

1. Особливості розвитку української культури

2. Розвиток освіти у Наддніпрянській Україні

3. Освіта на західноукраїнських землях

4. Розвиток науки

5. Наукові відкриття

6. Внесок закарпатських вчених у розвиток культури

1. Особливості розвитку української культури

Основним змістом процесів, що відбувалися в культурі цього періоду, було становлення модерної української культури. Цей процес співвідносився з українським національним відродженням. Відсутність власної державності, національне гноблення, імперські кордони, що ігнорували етнічну українську територію, мали негативний вплив на розвиток культури.

Культурні взаємини між Україною та Російською імперією у ХІХ ст. набули іншого характеру, ніж у попередні часи. Вища за рівнем розвитку українська культура XVI–XVIII ст. позитивно впливала на Російську державу та сприяла її європеїзації. Внаслідок цього вищі за культурно-освітнім рівнем українські діячі усвідомлювали себе представниками іншої національності, і в Російській державі такими їх уважали. У ХІХ ст., з утратою своєї державності, Україна позбулася і своєї культурної переваги над Росією. Внаслідок того, що імперія цілеспрямовано перетворювала Наддніпрянщину на пересічну провінцію, чимало талановитих українців відчували неможливість проявити свої здібності на Батьківщині та вимушені були шукати кращих можливостей в імперських столицях. Багатьох українських культурних діячів імперські ідеологи абсолютно безпідставно зарахували до представників російської культури. Проте більшість із них, навіть далеко від рідної землі залишалася представниками свого народу, продовжувала своїми працею і творчістю служити Україні. Тому їхні досягнення, хоч і здійснені за межами Батьківщини, належать до української культури.

Перебування під імперською владою спричинило зміни у змісті української культури. Більшість здобутків архітектури, скульптури, образотворчого мистецтва втратили національні риси і відтепер так чи інакше допомагали звеличувати імперську владу.

У дуже важких умовах розвивалася культура на західноукраїнських землях, підпорядкованих Габсбургам, де українці потерпали від онімечування, яке поєднувалося з полонізацією у Галичині, мадяризацією в Закарпатті та румунізацією на Буковині.

Австрійська імперія розглядала західноукраїнські землі ... Читати далі »

Категорія: Культурологія | Переглядів: 685 | Додав: lybchenko85 | Дата: 13 Тра 2020 | Коментарі (0)

Тема № 8. Культуротворчі процеси на українських землях (XIV-перша половина XVII ст.).

План заняття:

            1. Соціально-політична та культурна ситуація на українських землях.

            2. Ренесансно-реформаційні ідеї в українській культурі.

 3. Архітектура та мистецтво.

            4. Освіта, книгодрукування, література.

            5. Культура українського козацтва.

        1. Соціально-політична та культурна ситуація на українських землях. XIV - середина XVII ст. включає в себе два історичні етапи української культури:

1. подолання наслідків навали монголо-татарських орд, відновлення міської цивілізації в Підніпров'ї, початок колонізації південноукраїнських степів.

2. концентрація основної частини українських земель у складі Речі Посполитої, наростання загрози колонізації та асиміляції України Польщею.

       Факторами культурного розвитку України в XV - XVI ст. були:

1. Ліквідація українських удільних князівств, утвердження в Україні чужоземної влади.

2.Відновлення Київської митрополії як центру управління православної церкви України та Білої Русі. Розмежування православної церкви України і Білорусі з Московською митрополією центром православної церкви Росії.

3.Вплив падіння Візантії, зростання турецької агресії проти країн Східної та Центральної Європи.

4. Епохальні зрушення в культурі Західної Європи: Відродження, Реформація і контрреформація.

    Існує думка, що період XIV перш. пол. XVII ст. мало відображений у джерелах, так як був бідний подіями, які могли залишити помітний слід в історії. Ближче до істини інша точка зору: життя було значно багатшим, ніж це зафіксовано в документах і пам'ятках культури, що до нас дійшли. У XIV XV ст. кордони  розподілу України між низкою держав (Польща, Литва, Московська Русь та Угорщина) залишалися майже незмінними. Виняток становить Чернігівщина, втрачена Литвою в ході війн  з Московською державою. Повільними темпами відбувалися зміни соціального ладу. Початковий принцип литовської політики в руських землях: «ми старого не змінюємо, а нового не вносимо» багато в чому був лише декларацією. Істотні зміни відбувалися в соціальному становищі окремих станів. Продовжувалося формування шляхти, як замкненої корпорації, основною політичною перевагою якої було привілейоване землеволодіння. Основним компонентом шляхетства в Центральній Україні були нащадки місцевого боярства. Також  ряди шляхти поповнювалися збіднілими нащадками княжих прізвищ і селянської верхівки, що розбагатіла. Зберігся вплив могутніх княжих прізвищ, які зуміли зберегти великі земельні володіння. Продовжувалося зближення різних груп селянства. До XVI ст. вони злилися в єдиний стан. У західних регіонах України вже в XV ст. виникають фільварки панські маєтки із застосуванням панського заорювання і кріпацької праці. У XVI ст. фільварки стають основною формою господарювання феодалів Центральної Україні, отримують юридичне закріплення у Статуті на волоку. Прикріплення селян до землі доповнюється поширенням панщини.

   Закритим станом  протягом XIV-XVII ст. залишається міщанство. Соціальний статус кожної міської громади визначався особливою грамотою великокнязівської або королівської влади. Відособленість міщанства особливо помітною була в містах магдебурзького права. У XVXVI ст. в українських містах великого князівства Литовського і особливо Польщі посилюється чужоземний  польський і німецький елемент. З одного боку, це прискорило культурний розвиток: серед чужинців  було чимало  умілих  майстрів різних ремесел. З іншого боку, міські колоністи-католики отримували виняткові права, що призводило до дискримінації корінного населення.

    На рубежі XVXVI ст. вперше заявляє про себе українське козацтво. У 1489 р. подільські козаки служать провідниками війська польського короля у війні з Молдовою. В 1493 р. черкаські козаки здійснюють  похід на захоплений татарами Очаків. Вже в першій половині XVI ст. українські козаки здійснюють р ... Читати далі »

Категорія: Історія української державності та культури | Переглядів: 2196 | Додав: lybchenko85 | Дата: 13 Тра 2020 | Коментарі (0)

Вхід на сайт
Пошук
Календар
«  Травень 2020  »
ПнВтСрЧтПтСбНд
    123
45678910
11121314151617
18192021222324
25262728293031
Архів записів
Друзі сайту
Copyright MyCorp © 2024
uCoz