Неділя, 16 Чер 2024, 13:09
Сайт викладача гуманітарних дисциплін
 Любченка Андрія Андрійовича
Головна | Реєстрація | Вхід Вітаю Вас Гість | RSS
Меню сайту
Категорії розділу
Історія української державності та культури [17]
Захист України [43]
Культурологія [20]
Історія України [10]
Теми рефератів з Культурології [1]
Статистика

Онлайн всього: 1
Гостей: 1
Користувачів: 0

18:44
Тема: Рух Опору в Україні в роки Другої світової війни.

1. Опір окупантам. Український визвольний рух

Після відступу Червоної армії опір окупантам на території України здійснювали партизани та підпільники. Серед них були, зокрема, ті, котрі підтримували радянську владу і прагнули її відновити. Вони воювали проти гітлерівців. Водночас націоналістично налаштовані підпільники мріяли про побудову незалежної Української Держави. Початково вони боролися проти радянської влади, а з нацистами пробували співпрацювати. До прикладу, навесні 1941 року у складі Вермахту було створено українські національні батальйони «Нахтігаль» та «Роланд» чисельністю по 500-600 вояків кожний. А услід за німецькими військами рухалися «похідні групи», організовані мельниківцями і бандерівцями, які агітували населення за самостійність України та сприяли входженню українців до органів місцевої влади та в поліцію. До прикладу, член ОУН (м) Володимир Багазій був бургомістром Київської міської управи у жовтні 1941 - лютому 1942 років. За саботаж розпоряджень окупаційної військової адміністрації та призначення в управу національно свідомих кадрів його розстріляли в Бабиному Яру. Завдяки «похідним групам» оунівські осередки було відкрито навіть на Донбасі та в Криму.

Важливою подією українського національно-визвольного руху стало скликання 30 червня 1941 року у Львові з ініціативи ОУН (б) Українських національних зборів. Було створено уряд — Українське державне управління. Очолив його Ярослав Отецько, який того ж дня оприлюднив Акт відновлення Української Держави. Нацисти засудили таку надмірну активність бандерівців і невдовзі розпустили уряд. Вони заарештували понад 300 членів ОУН (б), частину з яких розстріляли. Степана Бандеру і Ярослава Отецька заслали до концтабору Заксенгаузен. Популяризація Акта відновлення Української держави, вимога звільнити Степана Бандеру і Ярослава Стецька, а також відмова присягати Адольфу Гітлеру були основними причинами розпуску українських легіонів у складі Вермахту та ліквідації «похідних груп».

Натомість ОУН (м) у жовтні 1941 року в Києві утворила Українську Національну Раду, члени якої позиціонували себе як національний політично-громадський центр. До Ради входило понад 130 делегатів. Її скликання привітали Андрей Шептицький і Августин Волошин. Президію УНРади очолив професор Микола Величківський. Своїми головними цілями Рада визначила виховання молоді як свідомих громадян, розвиток національної культури й освіти, відбудову економіки та відновлення церковно-релігійного життя. Активісти видавали журнал «Українське слово», організували Спілку українських письменників, налагодили зв’язки між українськими землями, що належали до рейхскомісаріату «Україна». Та вже у лютому 1942 року групу українських націоналістів розстріляли в Бабиному Яру. Серед них - Олену Телігу, Ореста Чемеринського, Івана Ірлявського, Костянтина Гупала, Василя Кобрина, Ганну та Івана Рогачів. Відтоді ОУН перестала розглядати Німеччину як союзника і почала підготовку до боротьби проти окупантів.

  • 1. Які українські батальйони діяли у складі Вермахту? Чому утворювалися «похідні групи»?
  • 2. Коли і хто проголосив Акт відновлення Української Держави?
  • 3. Коли виникла Українська Національна Рада? Які цілі вона визначила головними?

Мовою джерела. Хорунжий «Роланда» Теодор Корчак про реакцію українського населення на легіонерів «Роланда»:

«Хотілося цілувати ту нашу землю, хотілося кричати до всіх рідних: «Ми вже йдемо до вас визволяти від большевицьких банд!» Скоро пережили ми, однак, приголомшення через прийняття нас населенням... Не можу збагнути, чому те, що вчора видавалося таким простим і ясним, сталося таким спершу загадковим — та перша зустріч з українцями в Україні. Замість відкритих рамен ... нас зустріли байдуже, холодно, мовчанкою, а то й міряли нас ворожими поглядами.»

  • 1. Поміркуйте. Чому українці зустрічали легіонерів вороже?

2. Тарас Бульба (Боровець). Роман Шухевич. Українська головна визвольна рада

У червні 1941 року у селі Немовичі на Рівненщині за підтримки керівництва Державного центру УНР в еміграції виникла Поліська Січ. Її отаманом став Тарас Бульба (справжнє прізвище Боровець). Ворогами української державності отаман проголосив відступаючі частини Червоної армії, радянське підпілля і партизанські групи. Натомість певний час вів перемовини з нацистами. Його навіть призначили комендантом поліції Сарненського району. Проте в листопаді 1941 року після відмови розстрілювати євреїв січовики, чисельність яких становила 3-4 тисячі осіб, перейшли у підпілля й називалися Українською повстанською армією (УПА). Повстанці контролювали частину Полісся, а в районі штабу Січі — міста Олевська — проголосили Олевську Республіку. В Олевську було запроваджено українське управління, зорганізовано поліцію, перейменовано вулиці. У липні 1943 року Тарас Бульба через ідеологічні розходження зі Степаном Бандерою перейменував свою армію на УНРА — Українську народну революційну армію, яка проіснувала до 1948 року.

Зважаючи на популярність військових підрозділів УПА на Волині й Поліссі, бандерівці в жовтні 1942 року свої збройні формування назвали також Українською повстанською армією. Ця армія діяла переважно на Волині та в Галичині. У 1943 році її очолив Роман Шухевич (псевдо Тарас Чупринка). Лише за два роки існування до лав УПА вступило 30-40 тисяч вояків. Діячі УПА вважали ворогами українців комуністів, нацистів, поляків. Причиною загострення польсько-українських відносин стали масові вбивства українців, здійснені Армією Крайовою. Це була підпільна польська армія, керівництво якої прагнуло відновити кордони довоєнної Польщі. Її жертвами стали мешканці Холмщини, Підляшшя, Галичини й Волині. Кривава польсько-українська боротьба, унаслідок якої гинули не лише солдати, а й мирні жителі, тривала до 1947 року.

Коли частина України була звільнена від німецької окупації, серед українських націоналістів, передовсім членів ОУН (б) та УПА, виникла ідея «у вирі сучасної тоталітарної війни оборонити український народ та ... повести його до боротьби за своє визволення і власну суверенну державу». Задля цього 11-15 липня 1944 року скликано Установчі збори Української головної визвольної ради (УГВР) — нового органу політичного керівництва українським визвольним рухом. У зборах взяли участь 20 осіб як із Західної України, так і з Наддніпрянщини, головував Ростислав Волошин. Делегати визначили демократичні засади державно-політичного життя і соціально-економічну програму майбутнього устрою України та проголосили універсал УГВР до українського народу. Було обрано президента — Кирила Осьмака. Виконавчим органом влади проголошено Генеральний секретаріат на чолі з Романом Шухевичем. Раду підтримувала УГКЦ. Збройну боротьбу УГВР провадила через УПА, а пропагандистську роботу здійснювала через ОУН (б).

  • 1. Як пов'язані Поліська Січ, УПА та УНРА?
  • 2. Коли й де виникла УПА, створення якої ініціював Степан Бандера?
  • 3. Стисло охарактеризуйте діяльність УГВР.

Народився у селі Бистричі на Рівненщині в багатодітній сім'ї. У 1932 році створив підпільну організацію «Українське національне відродження» (УНВ), за що відбував заслання в польському концтаборі Береза Картузька. За наказом Президента УНР в еміграції Андрія Лівицького, у серпні 1940 року перетнув радянський кордон і розпочав організаційну діяльність зі створення української армії. Відомий як засновник військових формувань «Поліська Січ», Українська повстанська армія, Українська народна революційна армія. Військове формування воювало спочатку лише проти радянських з’єднань, а з 1942 року — вже проти нацистів. Під час переговорів у Варшаві з німецьким командуванням Тараса Бульбу заарештовувало гестапо, від листопада 1943 року ув'язнений у концтаборі Заксенгаузен. Після завершення війни виїхав до Німеччини, а згодом — у Північну Америку.

«Вождь мусить панувати не багнетом і нагаєм над тілом свого народу, а тільки над його душею, своєю духовною силою».

Мовою джерела. Тарас Боровець (Бульба). Армія без держави (витяг):

«... Ми навмисне не вступали в бої з відступаючими військами Червоної армії, а полювали головним чином на банди НКВС. Вся наша початкова бойова акція зводилася до розбивання в’язниць, трудтаборів та відбивання від большевиків великих транспортів мобілізованих в Червону армію запасників, в’язнів та репресованих, їх тисячами гнали енкаведисти на схід через наші ліси. Головну ж увагу ми звертали на відбирання від всіх большевиків зброї та вогнеприпасів по магазинах і транспортах. Зброю та амуніцію ми відразу таємно ховали».

  • 1. Поміркуйте, чому об'єктом нападів нової армії були формування НКВД

Народився у місті Львові. Рід Шухевичів виплекав не одне покоління політичних, громадських, військових діячів, відданих Україні. Дід Романа Шухевича — Володимир — працював педагогом, займався етнографією, був дійсним членом НТШ. Батько Осип здобув юридичну освіту та працював суддею, а у 1918 році долучився до творення ЗУНР. У дитячі і юнацькі роки Роман захоплювався музикою, спортом, вступив до «Пласту». По завершенню навчання у Львівській політехніці здобув фах інженера. У 1925 році став членом УВО, а з 1929 року — ОУН. Упродовж 1930-1934 років керував низкою замахів на польських урядовців. За підозрою у причетності до вбивства польського міністра внутрішніх справ Броніслава Пєрацького у 1934 році був засланий до концтабору Береза Картузька. Брав активну участь у створенні революційного проводу ОУН (б). Навесні 1941 року очолив батальйон «Нахтігаль» у складі нацистського Вермахту. Після завершення контракту в грудні 1942 року відмовився співпрацювати з німцями й перейшов на нелегальне становище. Протягом 1943-1950 років під псевдонімом Тарас Чупринка був командиром УПА. Від липня 1944 року — голова Генерального секретаріату УГВР. Загинув у збройній сутичці з оперативною групою НКВС поблизу Львова. Посмертно нагороджений Золотим хрестом Бойової Заслуги 1-го класу та Золотим хрестом Заслуги, Пластовим Золотим хрестом. У 2007 році Роману Шухевичу присвоєно звання Герой України.

«Ми боремось не тому, що ненавидимо тих, хто знаходиться перед нами, а тому, що любимо тих, хто у нас за спиною!»

Народився у місті Шишаки на Полтавщині. Під час Першої світової війни відповідав за харчування солдатів Південно-Західного фронту. В 1917 році був делегований до УЦР від Київського губернського земства, працював в уряді УНР. Протягом 1920-х років — співробітник наукових інституцій, переважно аграрного сектора. У 1928, 1930, 1938 роках — заарештований за звинуваченнями у шкідництві та антирадянській агітації. За німецької окупації був звільнений. У жовтні 1941 року увійшов до Української національної ради. Брав участь в організації Української повстанської армії. 15 липня 1944 року обраний президентом УГВР. У вересні 1944 року органи НКВС заарештували Кирила Осьмака. Згодом особливою постановою Міністерства державної безпеки СРСР був ув’язнений на 25 років у Владимирській тюрмі на території Росії, де й помер.

«В єднанні — сила нації.»

3. Радянський партизанський рух. Сидір Ковпак

Іншою формою опору окупантам був радянський партизанський рух. До нього входили люди, котрі не підлягали мобілізації за віком чи станом здоров’я; частина радянських солдатів, які не встигли відступити за Червоною армією; рідше — спеціально підготовлені загони, які залишилися на час окупації. Від 1941 до 1945 року цей рух об’єднував понад 180 тисяч партизанів, третина з яких загинула. Для координації діяльності партизанських з’єднань 30 травня 1942 року було створено Український штаб партизанського руху (УШПР). Його очолив Тимофій Строкач. УШПР налагоджував зв’язки між партизанськими з’єднаннями, постачав їм зброю та ліки. На кінець 1942 року на окупованій українській території діяло кілька великих партизанських з’єднань.

Найбільшого розмаху партизанська боротьба набула в 1943-1944 роках. Партизани знищували ворожі гарнізони, спалювали чи підривали підприємства, військові склади. У серпні 1943 року вони розпочали «рейкову війну» — руйнування залізниць. Ця спецоперація тривала більше місяця і спричинила 520 аварій німецьких залізничних ешелонів. Обсяги перевезень зменшилися майже вдвічі. Окупанти відчували гостру нестачу продовольства та зброї. У червні 1943 року з ініціативи Сидора Ковпака, командира Путивльського партизанського загону, розпочався Карпатський рейд. Він тривав 100 днів. За цей час партизани пройшли понад 2 тисячі кілометрів від Путивля на Сумщині через Правобережжя до Карпат. У результаті Карпатського рейду було підбито 2 літаки, 4 танки, 5 гармат, спалено 333 автомашини, підірвано 19 ешелонів, 47 залізничних і шосейних мостів довжиною 3,6 тисячі погонних метрів. Це суттєво послабило позиції німців на Курській дузі. Проте стосунки ковпаківців з вояками УПА та місцевими жителями були неоднозначними: від співробітництва до сутичок.

На території України під час окупації діяли також підпільні організації і групи. Якщо партизани вели збройну боротьбу, то підпільники агітували населення проти нацистів, рятували остарбайтерів, перешкоджали вивезенню продовольства до Німеччини, здійснювали теракти проти окупаційної адміністрації. Однією з найвідоміших підпільних організацій була «Партизанська іскра» у Кримках на Миколаївщині. За відвагу й мужність майже 100 українських партизанів та підпільників були удостоєні звання Героя Радянського Союзу.

  • 1. Коли і з якою метою було створено Український штаб партизанського руху?
  • 2. Назвіть форми боротьби радянських партизан.
  • 3. Які радянські підпільні організації діяли в Україні?

Сидір Ковпак (1887-1967)

Народився у селі Котельва на Полтавщині. Брав участь у Першій світовій війні, зокрема в Брусиловському прориві. У 1918-1921 роках сприяв утвердженню радянської влади в Україні. Протягом 1920-1930-х років пройшов шлях від помічника повітового військкома до голови Путивльського міськвиконкому Сумської області. У 1930-х роках здобув вишкіл з підготовки організаторів партизанської та підпільної боротьби. Після початку німецько-радянської війни приєднався до партизанського руху. В жовтні 1941 року у Спадщанському лісі сформовано Путивльський загін на чолі зі Сидором Ковпаком. Проте постійне перебування в одному й тому ж лісі було небезпечним, тому командир загону ініціював нову тактику ведення партизанських боїв — рейдові війни. Найвідоміший Карпатський рейд. За таку діяльність Сидір Ковпак отримав звання Героя Радянського Союзу.

У той час, коли... на теренах України

у Львові проголосили Акт відновлення Української Держави, ...

Тоді... у світі

німецькі і румунські війська розпочали операцію «Мюнхен», у ході якої Північна Буковина та Бессарабія повернулися під румунський контроль.

Т. Бульба-Боровець. Армія без держави:

Підсумуйте свої знання

1. Запам’ятайте дати і події, пов’язані з ними:

- 30 червня 1941 року — проголошення Акта відновлення Української Держави.

- 14 жовтня 1942 року — День створення Української повстанської армії.

2. Поясніть значення понять: «похідні групи», Поліська Січ, «рейкова війна», Український штаб партизанського руху.

3. Напишіть мініесей «Радянський партизанський рух під час німецько-радянської війни».

4. Спростуйте або доведіть думку. «Українські націоналісти воювали і проти радянської влади, і проти нацистів».

Категорія: Історія України | Переглядів: 104 | Додав: lybchenko85 | Рейтинг: 0.0/0
Всього коментарів: 0
avatar
Вхід на сайт
Пошук
Календар
«  Квітень 2024  »
ПнВтСрЧтПтСбНд
1234567
891011121314
15161718192021
22232425262728
2930
Архів записів
Друзі сайту
Copyright MyCorp © 2024
uCoz