Неділя, 16 Чер 2024, 13:43
Сайт викладача гуманітарних дисциплін
 Любченка Андрія Андрійовича
Головна | Реєстрація | Вхід Вітаю Вас Гість | RSS
Меню сайту
Категорії розділу
Історія української державності та культури [17]
Захист України [43]
Культурологія [20]
Історія України [10]
Теми рефератів з Культурології [1]
Статистика

Онлайн всього: 1
Гостей: 1
Користувачів: 0

« 1 2 ... 7 8 9 10 »

План заняття:

1. Особливості розвитку української культури

2. Розвиток освіти у Наддніпрянській Україні

3. Освіта на західноукраїнських землях

4. Розвиток науки

5. Наукові відкриття

6. Внесок закарпатських вчених у розвиток культури

1. Особливості розвитку української культури

Основним змістом процесів, що відбувалися в культурі цього періоду, було становлення модерної української культури. Цей процес співвідносився з українським національним відродженням. Відсутність власної державності, національне гноблення, імперські кордони, що ігнорували етнічну українську територію, мали негативний вплив на розвиток культури.

Культурні взаємини між Україною та Російською імперією у ХІХ ст. набули іншого характеру, ніж у попередні часи. Вища за рівнем розвитку українська культура XVI–XVIII ст. позитивно впливала на Російську державу та сприяла її європеїзації. Внаслідок цього вищі за культурно-освітнім рівнем українські діячі усвідомлювали себе представниками іншої національності, і в Російській державі такими їх уважали. У ХІХ ст., з утратою своєї державності, Україна позбулася і своєї культурної переваги над Росією. Внаслідок того, що імперія цілеспрямовано перетворювала Наддніпрянщину на пересічну провінцію, чимало талановитих українців відчували неможливість проявити свої здібності на Батьківщині та вимушені були шукати кращих можливостей в імперських столицях. Багатьох українських культурних діячів імперські ідеологи абсолютно безпідставно зарахували до представників російської культури. Проте більшість із них, навіть далеко від рідної землі залишалася представниками свого народу, продовжувала своїми працею і творчістю служити Україні. Тому їхні досягнення, хоч і здійснені за межами Батьківщини, належать до української культури.

Перебування під імперською владою спричинило зміни у змісті української культури. Більшість здобутків архітектури, скульптури, образотворчого мистецтва втратили національні риси і відтепер так чи інакше допомагали звеличувати імперську владу.

У дуже важких умовах розвивалася культура на західноукраїнських землях, підпорядкованих Габсбургам, де українці потерпали від онімечування, яке поєднувалося з полонізацією у Галичині, мадяризацією в Закарпатті та румунізацією на Буковині.

Австрійська імперія розглядала західноукраїнські землі ... Читати далі »

Категорія: Культурологія | Переглядів: 649 | Додав: lybchenko85 | Дата: 13 Тра 2020 | Коментарі (0)

Тема № 8. Культуротворчі процеси на українських землях (XIV-перша половина XVII ст.).

План заняття:

            1. Соціально-політична та культурна ситуація на українських землях.

            2. Ренесансно-реформаційні ідеї в українській культурі.

 3. Архітектура та мистецтво.

            4. Освіта, книгодрукування, література.

            5. Культура українського козацтва.

        1. Соціально-політична та культурна ситуація на українських землях. XIV - середина XVII ст. включає в себе два історичні етапи української культури:

1. подолання наслідків навали монголо-татарських орд, відновлення міської цивілізації в Підніпров'ї, початок колонізації південноукраїнських степів.

2. концентрація основної частини українських земель у складі Речі Посполитої, наростання загрози колонізації та асиміляції України Польщею.

       Факторами культурного розвитку України в XV - XVI ст. були:

1. Ліквідація українських удільних князівств, утвердження в Україні чужоземної влади.

2.Відновлення Київської митрополії як центру управління православної церкви України та Білої Русі. Розмежування православної церкви України і Білорусі з Московською митрополією центром православної церкви Росії.

3.Вплив падіння Візантії, зростання турецької агресії проти країн Східної та Центральної Європи.

4. Епохальні зрушення в культурі Західної Європи: Відродження, Реформація і контрреформація.

    Існує думка, що період XIV перш. пол. XVII ст. мало відображений у джерелах, так як був бідний подіями, які могли залишити помітний слід в історії. Ближче до істини інша точка зору: життя було значно багатшим, ніж це зафіксовано в документах і пам'ятках культури, що до нас дійшли. У XIV XV ст. кордони  розподілу України між низкою держав (Польща, Литва, Московська Русь та Угорщина) залишалися майже незмінними. Виняток становить Чернігівщина, втрачена Литвою в ході війн  з Московською державою. Повільними темпами відбувалися зміни соціального ладу. Початковий принцип литовської політики в руських землях: «ми старого не змінюємо, а нового не вносимо» багато в чому був лише декларацією. Істотні зміни відбувалися в соціальному становищі окремих станів. Продовжувалося формування шляхти, як замкненої корпорації, основною політичною перевагою якої було привілейоване землеволодіння. Основним компонентом шляхетства в Центральній Україні були нащадки місцевого боярства. Також  ряди шляхти поповнювалися збіднілими нащадками княжих прізвищ і селянської верхівки, що розбагатіла. Зберігся вплив могутніх княжих прізвищ, які зуміли зберегти великі земельні володіння. Продовжувалося зближення різних груп селянства. До XVI ст. вони злилися в єдиний стан. У західних регіонах України вже в XV ст. виникають фільварки панські маєтки із застосуванням панського заорювання і кріпацької праці. У XVI ст. фільварки стають основною формою господарювання феодалів Центральної Україні, отримують юридичне закріплення у Статуті на волоку. Прикріплення селян до землі доповнюється поширенням панщини.

   Закритим станом  протягом XIV-XVII ст. залишається міщанство. Соціальний статус кожної міської громади визначався особливою грамотою великокнязівської або королівської влади. Відособленість міщанства особливо помітною була в містах магдебурзького права. У XVXVI ст. в українських містах великого князівства Литовського і особливо Польщі посилюється чужоземний  польський і німецький елемент. З одного боку, це прискорило культурний розвиток: серед чужинців  було чимало  умілих  майстрів різних ремесел. З іншого боку, міські колоністи-католики отримували виняткові права, що призводило до дискримінації корінного населення.

    На рубежі XVXVI ст. вперше заявляє про себе українське козацтво. У 1489 р. подільські козаки служать провідниками війська польського короля у війні з Молдовою. В 1493 р. черкаські козаки здійснюють  похід на захоплений татарами Очаків. Вже в першій половині XVI ст. українські козаки здійснюють р ... Читати далі »

Категорія: Історія української державності та культури | Переглядів: 2107 | Додав: lybchenko85 | Дата: 13 Тра 2020 | Коментарі (0)

Тема № 5. Культура Русі-України.

План:

  1. Витоки культурного процесу  Русі-України.

  2. Запровадження християнства та його вплив на розвиток культури Русі-України.

  3. Освіта та література Русі-України. Рукописна книга.

  4. Особливості розвитку архітектури.

  5. Види і жанри образотворчого мистецтва. Декоративно-ужиткове мистецтво.

  6. Особливості музичного мистецтва.

  7. Внесок  Русі-України у розвиток світової культури.

 

Запитання і завдання до теми: 

1.  До якого століття належать перші повідомлення про наявність власної писемності у східних слов’ян?

2.   Що таке кирилиця?

3.   За правління якого князя на Русі було відкрито першу школу для князівських і боярських дітей?

4.   Про що розповідалося в руських билинах?

5.   Кого на Русі називали скоморохами?

6.   Як ставилася до скоморохів православна церква?

7.   Яку назву мала перша кам’яна церква на Русі?

8.   Що таке мозаїка?

9.   Що таке фреска?

... Читати далі »

Категорія: Історія української державності та культури | Переглядів: 3579 | Додав: lybchenko85 | Дата: 29 Кві 2020 | Коментарі (0)

План заняття:

1. Основні принципи і етапи надання допомоги пораненим у бойових умовах. 

2. Перший етап. Надання допомоги «під вогнем»

3. Індивідуальна аптечка першої допомоги (IFAK – Individual First Aid Kit)

4. Загальне положення надання допомоги і переведення пораненого в безпечне положення на боці

5. Основні принципи і етапи надання допомоги пораненим у бойових умовах.

6. Зупинка кровотечі з ран шиї, тулуба, кінцівок (взаємодопомога)

7. Зупинка кровотечі за допомогою спеціальних джгутів. Самодопомога.

Гасло тактичної медицини – правильні дії в правильний час!

            В умовах реальної військової агресії та захоплення території України російською федерацією проблема захисту Батьківщини стала, як ніколи актуальною.

        Вчасне надання першої і долікарської медичної допомоги зберігає життя поранених та хворих, а своєчасна евакуація з поля бою запобігає повторному ураженню або загибелі. Тому, використовуючи досвід країн НАТО, було впроваджено курс тактичної медицини.

         Тактична медицина – це надання медичної допомоги під час військових дій. Впровадження цього курсу для кожного бійця в західних арміях призвело до гарних результатів – кількість загиблих від поранень в армії США зараз є найнижчою за всю історію. Тактична медицина враховує той факт, що місце і обставини в яких надається допомога під час бойових дій, принципово відмінні від звичних лікарень, салону карети швидкої допомоги або, навіть, тротуару серед міста.

       Ранній початок лікарської допомоги є  фактором, який значно покращує шанси на виживання та відновлення функцій у пораненого. Тому існує поняття  «золотої години» – перша година після поранення, протягом якої повинно розпочатись надання кваліфікованої лікарської допомоги.

         Кожний боєць будь-якої  сучасної армії, крім майстерного володіння озброєнням, фізичної та тактичної підготовки, досконало володіє прийомами надання медичної допомоги в бойових умовах. Боєць, який не володіє знаннями з тактичної медицини  є небезпечним сам для себе та своїх товаришів.

     Розділ тактичної медицини розрахований на навчання базових навичок для надання само- та взаємодопомоги в умовах бойових дій. Матеріали розділу будуть корисні при підготовці учнів у наданні першої домедичної та медичної допомоги в зонах обстрілу і укриття.

Основні принципи і етапи надання допомоги пораненим у бойових умовах.

        Основними причинами смерті 80-90% поранених стали масивна крововтрата та шок. Пошкодження, які виникають у сучасних збройних протистояннях, значно обмежують час надання домедичної допомоги на полі бою. Смерть настає від декількох десятків секунд до однієї години.

Запам’ятай!

           Розрізняють два місця надання домедичної допомоги під час ведення бойових дій:

а) безпосередньо в секторі обстрілу;

б) в секторі укриття.

          Виділяють три етапи надання допомоги пораненим у військово-польових умовах.

         Перший етап – допомога в «червоній зоні» (англ. Care Under Fire – в різних джерелах перекладається як: «надання допомоги під вогнем», в зоні обстрілу).

         Другий етап – допомога в «жовтій зоні» (англ. Tactical Field Care – в різних джерелах перекладається як: «надання допомоги на полі бою», «надання допомоги в зоні укриття»).

       Третій етап – надання допомоги під час тактичної евакуації з поля бою в медичні заклади «зеленої зони» – мобільні польові госпіталі, військові чи цивільні шпиталі, спеціалізовані клініки (англ. Tactical Evacuation Care).

Перший етап. Надання допомоги «під вогнем»

      Перший етап – при наданні допомоги в «червоній зоні» рятувальник знаходиться під вогнем супротивника, що значно обмежує допомогу, яку він може надати. Допомога переважно складається з використання джгута і якнайшвидшого переміщення потерпілих у безпечне місце.

         В умовах бою бути бійцем-рятувальником – це вторинна місія. Основна функція – виконати первинну місію. Першим пріоритетом на полі бою є ведення вогню у відпов ... Читати далі »

Категорія: Захист України | Переглядів: 4519 | Додав: lybchenko85 | Дата: 28 Кві 2020 | Коментарі (0)

План заняття:

1. Загальна характеристика кровотеч.

2. Класифікація кровотеч.

3. Небезпека і наслідки кровотеч.

4. Зупинка кровотеч.

     Кровотеча - це витікання крові із кровоносних судин при порушенні їхньої цілісності. Щоб правильно визначити алгоритм дій при кровотечі, необхідно визначити її вид. Першочерговим заходом надання допомоги при кровотечі є виведення або винесення потерпілого з небезпечної зони. Якщо кровотеча інтенсивна, обов’язково потрібно викликати медичну бригаду. Під час сильної кровотечі потерпілий повинен чекати медичний персонал у лежачому положенні, пошкоджена частина тіла повинна бути піднята. При цьому не можна чіпати рану руками, очищати її від піску, бруду, іржі тощо, видаляти з рани сторонні предмети, уламки скла. Предмет, який ушкоджує тіло, потрібно акуратно зафіксувати марлевою пов’язкою, щоб зупинити подальший розрив тканин. Можна обробити краї поверхні рани антисептиком у напрямку від центру пошкодження, не допускаючи попадання йодної настоянки в саму рану.      Кровотечі класифікуються за різними критеріями.

За напрямком витікання крові:

1. Зовнішня. Кров виливається в зовнішнє середовище безпосередньо з рани або через природні отвори тіла;

2. Внутрішня. Кров скупчується в порожнинах тіла, які не сполучаються з на­вколишнім середовищем. Це плевральна, перикардіальна, черевні порожнини, порожнини суглобів тощо. Найбільш небезпечний вид кровотеч.

За видом ушкоджених судин:

1. Капілярна. Кровотеча поверхнева, кров за кольором близька до артеріаль­ ної, виглядає як насичено-червона рідина. Кров витікає в невеликому обсязі, повільно. Так званий симптом «кривавої роси»: кров з’являється на ураженій поверхні повільно у вигляді невеликих, повільно зростаючих крапель, які нага­ дують краплі роси або конденсату. Зупинка кровотечі проводиться за допомогою тугого бинтування. За адекватної здатності крові до згортання кровотеча проходить самостійно без медичної допомоги;

2. Венозна. З рани струмує темна за кольором венозна кров. Згустки крові, що виникають при пошкодженні, можуть змиватися потоком крові, тому мож­ лива крововтрата. При наданні допомоги на рану необхідно накласти марлеву пов’язку. Якщо є джгут, то його потрібно накладати так, щоб утруднити надхо­ дження венозної крові до рани, у разі пошкодження кінцівки джгут повинен бути накладений на ту її частину, яка лежить нижче місця пошкодження;

3. Артеріальна. Ця кровотеча легко розпізнається за пульсуючим струменем яскраво-червоної крові, яка витікає дуже швидко. Надання першої допомоги не­ обхідно почати з перетискання судини вище місця пошкодження. Далі наклада­ ють джгут. Артерії притискають пальцями в певних точках вище рани. Можуть застосо­ вуватися для притиснення артерій пальці або кулак. Це найшвидший спосіб зу­ пинки артеріальної кровотечі. Використовується для підготовки до накладення джгута. Не використовується тривалий час, оскільки важко довго притискати пальцями артерії до кістки.

4. Паренхіматозна. Спостерігається при пораненнях паренхіматозних орга­нів (печінка, підшлункова залоза, легені, нирки, селезінка). Кров витікає з усієї поверхні рани органа. Для зупинки цієї кровотечі необхідне швидке хірургічне втручання; змішана. Виникає при одночасному пораненні артерій і вен, найчастіше при пошкодженні паренхіматозних органів, що мають розвинену мережу артеріаль­ них і венозних судин, а також при глибоких проникаючих пораненнях грудної і / або черевної порожнини.

 За походженням кровотечі бувають травматичними, викликаними пошко­дженням судин, і атравматичними, пов’язаними з їх руйнуванням будь-яким па­ тологічним процесом або з підвищеною проникністю судинної стінки.

 За ступенем тяжкості кровотечі бувають легкими, середніми, важкими, ма­сивними, смертельними, абсолютно смертельними.

 За часом:

 - первинна. Така кровотеча виникає безпосередньо після пошкодження су­дин (капілярів);

 - вторинна. Виникає через кілька годин або днів після зупинки первинної кровотечі.

 Наказом Міністерства охорони здоров’я України від 21.06.2016 р. № 612 за­тверджено уніфікований клінічний протокол екстреної медичної допомоги «Ма­сивна кровотеча з кінцівок».

 НЕКОНТРОЛЬОВАНА КРОВОТЕЧА - НАЙБІЛЬШ ПОШИРЕНА ПРИЧИНА ПОПЕРЕДЖУВАНИХ СМЕРТЕЙ ПІСЛЯ ТРАВМАТИЧНОГО УШКОДЖЕННЯ

 Концепція «попереджуваної смертності» виникла на початку 20-х років ми­нулого століття у Великобританії у процесі ретельного розслідування материн­ських смертей, які не повинні були статися за умови нормального перебігу вагіт­ ності. Пізніше цією темою займався Девід Рутштейн. Він звернувся до експертів у сферах медицини, епідеміології, охорони здоров’я і суміжних галузей з метою виділення ряду причин, від яких смерть або інвалідність не повинні наставати за умови своєчасного та ефективного надання медичної допомоги. Група експертів припустила, що хвороба, інвалідність і передчасна смерть, які настають через такі причини, повинні бути сигналом тривоги і показником низької якості медич­ них послуг, що надаються населенню.

Отже, попереджувана смерть - смерть у результаті причин, які визначені експертами як такі, що можуть бути усунені зусиллями системи охорони здоров’я виходячи із сучасних знань та практики. Встановлено, що попереджувана смертність населення зменшується більш швидкими темпами, ніж загальна смертність, якщо охорона здоров’я працює ефективно, якщо ж система охорони здоров’я населення не працює, поперед­ жувана смертність зростає. Це також повною мірою стосується і попереджуваної смертності від поранень на полі бою. Якщо вчасно надається дошпитальна до­ помога, то рівень попереджуваної смертності серед воїнів зменшується, і на­ впаки, у разі запізнілого надання допомоги - збільшується.    

 Неконтрольована кровотеча на полі бою була визнана найбільш значимою загрозою життю солдат за всю історію воєн. Тому що раніше буде надано допо­ могу пораненому щодо зупинки кровотечі, то більші будуть його шанси на збе­ реження життя та здоров’я. За даними зарубіжних джерел, неконтрольована кровотеча була провідною причиною попереджуваних смертей серед військових у В’єтнамі (9 % від загаль­ ного обсягу втрат) і залишилася такою в пізніших воєнних конфліктах в Ірак ... Читати далі »

Категорія: Захист України | Переглядів: 6856 | Додав: lybchenko85 | Дата: 23 Кві 2020 | Коментарі (0)

План заняття:

1. ОЗНАКИ КЛІНІЧНОЇ ТА БІОЛОГІЧНОЇ СМЕРТІ.

2. АЛГОРИТМ ДІЙ ПРИ РАПТОВІЙ ЗУПИНЦІ СЕРЦЯ.

3. ОСНОВНІ ПРАВИЛА ТА ПОРЯДОК ПРОВЕДЕННЯ РЕАНІМАЦІЇ.

4. НЕПРЯМИЙ МАСАЖ СЕРЦЯ ЯК СПОСІБ ВІДНОВЛЕННЯ ДІЯЛЬНОСТІ СЕРЦЕВО-СУДИННОЇ СИСТЕМИ, МЕТОДИКА ЙОГО ВИКОНАННЯ.

5. ТЕХНІКА ПРОВЕДЕННЯ РЕАНІМАЦІЙНИХ ЗАХОДІВ ОДНИМ ТА ДВОМА РЯТІВНИКАМИ

6. ЗВІЛЬНЕННЯ ДИХАЛЬНИХ ШЛЯХІВ ВІД СТОРОННІХ ПРЕДМЕТІВ

Запитання та завдання для перевірки знань:

1. Що таке клінічна смерть і чим вона відрізняється від біологічної?

2. Яка послідовність дій під час проведення СЛР?

3. Що таке «золота година»?

4. Що таке «платинові 10 хвилин»?

5. Чим повинен користуватися рятівник під час надання домедичної допомоги?

          Нерідко зовнішній вигляд  людини, яка потрапила в біду, значні ушкодження, нерухомість її тіла можуть створити враження,  що вона померла. Тому необхідно насамперед виявити ознаки, які вказують на те, що потерпілий живий і потребує медичної допомоги.

2. Порядок дій щодо визначення ознаків життя:

Однією рукою або вухом зліва, нижче соска визначити роботу серця і одночасно другою рукою перевірити наявність пульсу на сонній або лучевій артеріях ; перевірити наявність дихання – рух грудної клітки та живота; за допомогою дзеркала (блискучого предмета), прикладеного до рота (якщо пітніє) або ворушіння вати, піднесеної до носових отворів ;

Для визначення реакції зіниці на світло необхідно рукою підняти віко, щоб побачити величину зіниці та її реакцію на світло: зіниця звужується при наближенні джерела світла (запаленого сірника, електричного ліхтарика); розширюється при віддаленні; при денному світлі  - на деякий час закрити око рукою потім швидко відвести руку у бік – при цьому  повинно бути помітно звуження зіниці .

      Наявність хоча б однієї з ознак життя подає сигнал про необхідність негайного проведення заходів щодо оживлення постраждалого.

      Запам’ятайте! Відсутність серцебиття, пульсу, дихання і реакції зіниць на світло, ще не свідчить про те, що постраждалий мертвий .

Смерть практично ніколи не настає відразу. Їй завжди передує період вмирання – термінальний стан.

У термінальному стані можна виділити 3 фази або стадії:

1) предагональний стан, у якому свідомість потерпілого ще зберігається, але вона сплутана, пульс різко частішає і стає ниткоподібним, дихання утруднене , шкіряні покрови бліді;

2) агонія, під час якої відсутні свідомість, пульс, реакція зіниці на світло, дихання носить характер заковтування повітря з частотою 2-6 на хвилину (так дихає риба, викинута на берег);

3) клінічна смерть – короткочасна перехідна стадія між життям і смертю, яка наступає при припиненні серцевої діяльності і диханні. Її ознаки називають  вірогідними ознаками смерті: відсутність дихання й серцебиття, відсутність реакції на больове подразнення та реакції зіниць на світло, шкіряні покрови холодні.

Тривалість клінічної смерті дуже коротка – 3-6 хвилини. Проте в  цей період можливе відновлення життєвих функцій. У більш пізні терміни наступають незворотні зміни в тканинах (насамперед у головному мозку) і клінічна смерть переходить в біологічну.

При визначенні біологічної смерті виходять з вірогідних її ознак ( як при клінічній смерті) і абсолютно явних.

Явними ознаками біологічної смерті є помутніння і висихання роговиці ока ;

наявність симптому „котяче око” – при здавленні ока з боків зіниця набуває вертикальної витягнутої форми, нагадуючи око кішки;

охолодження тіла і з’явлення трупних плям. Ці синьо-фіолетові плями виступають на шкірі. При положенні трупа на спині вони з’являються в області лопаток, попереку, ягодиць, а при положенні на животі – на шиї, грудях, животі ;

трупне окляклення, яке виникає через 2-4 години після смерті. Після зупинки дихання й серцевої діяльності необхідно негайно розпочати реанімацію (оживлення).

3. Основні правила та порядок проведення реанімації

Реанімація (від лат. Re – знов,    anima – життя, дихання) – це комплекс заходів, направлених на відновлення дихання і діяльності серця.

       Правило 1.  Врятувати від загибелі можливо тіль ... Читати далі »

Категорія: Захист України | Переглядів: 1594 | Додав: lybchenko85 | Дата: 17 Кві 2020 | Коментарі (0)

План заняття:

1. Сутнісні ознаки й періодизація первісної культури України.

                  2. Архаїчні культури на території України. Трипільська культура та її здобутки.

                  3. Діалог культур на праукраїнських землях.

4. Скіфська культура.

5. Антична епоха в українському контексті.

6.Культура та дохристиянські вірування давніх слов’ян.

Завдання:

  1. Охарактеризуйте основні епохи, які справили вплив на формування української культури.
  2. Які етнокультурні етапи в історії України ви знаєте?
  3. Які основні характеристики трипільської культури?
  4. Охарактеризуйте давньослов’янський пантеон богів і його культи.
  5. Які племена проживали в Україні в дохристиянську епоху?
  6. Охарактеризуйте скіфське мистецтво. Яким стилем називають його дослідники?
  7. Дайте основні характеристики скіфської пекторалі.
  8. Приведіть природні чинники, які сформували основну базу української культури.

Українська культура пройшла тривалий час формування, становлення і розвитку з найдавніших часів і до сучасності. Найтривалішим був період її розвитку від палеоліту і до прийняття християнства. На чому базувалась українська культура, які чинники були її культуротворчими елементами?

Перш за все це природні умови і, зокрема, ріки: Дніпро, Дністер, Дунай, Буг, Десна, Рось, дрібніші річки. Як і народи цивілізацій Стародавнього Сходу, які селилися на побережжях Нілу, Тигру та Євфрату, Інду, Хуанхе, наші пращури також облюбували собі для проживання береги річок. Саме тут виникли найдавніші поселення. Річки давали рибу для харчування, були шляхами сполучення (влітку на човнах, узимку на санях), засобами для зближення окремих племен і торгівлі між ними. Ріки — один з головних чинників економічного і культурного життя, а пізніше і політичного.

Другим важливим чинником був м’який, помірний, сприятливий для проживання клімат. Він сприяв успішному формуванню не тільки матеріальної культури (світу зроблених речей), а й духовної. Помірний клімат найсприятливіше впливає на голосові зв’язки, розвиток голосу, співучості, формування мелодійної ук­раїнської мови. Саме такий клімат вплинув на дві найспівучіші нації світу — українську та італійську. Наші пращури виражали свої емоції через спів і працюючи, і відпочиваючи.

Третім природним чинником був ліс. Він давав дрова, мед, дьоготь, хутро для одягу. Ліс — це база для полювання, бортництва і джерело матеріалів для будівництва житла, човнів, виготовлення речей домашнього вжитку. Крім того, ліс давав змогу швидко сховатись від ворогів. Він був також елементом духовної культури, своєрідної міфології (на відміну від інших цивілізацій), самобутніх релігійно-демонологічних уявлень про світ і світобудову.

Інший чинник формування культури наших предків — степ, лісостеп. Він був не тільки основним елементом для розвитку культури землеробства, а й споконвіків — джерелом небезпеки від ворогів-кочівників. Азійські орди спустошували плодючі землі, руйнували поселення, забирали населення в рабство. Така небезпека для України існувала аж до ХVІІ ст.

Ще одним природним елементом культуротворчості на заході України були гори. Вони захищали населення і формували своєрідність і самобутність нашої культури. Саме завдяки горам була зупинена татаро-монгольська орда.

Однак з найдавніших часів наша культура вбирала в себе елементи і впливи інших культур. Можна виділити дві групи впливів на формування основної бази української культури. У найдавніші часи — це доіндоєвропейські, індоєвропейські, праслов’янські, балканські, іранські. Потім пізніші — античні, германські, римсь­кі, візантійські, західноєвропейські впливи. Усі ці впливи акумулювала в собі самобутня вже в найдавніші часи наша культура. Українську культуру єднають зв’язки з Причорномор’ям. Крім того, у ранній період нашої культури особливу роль відігравало географічне положення, територія, міграційні процеси.

Україна — географічний центр Європи. Усі шляхи з ... Читати далі »

Категорія: Культурологія | Переглядів: 1959 | Додав: lybchenko85 | Дата: 13 Кві 2020 | Коментарі (0)

План заняття:

1. Історичні умови розвитку та особливості культури XIX  -              ХХ ст.

2. Промисловий переворот 

3. Міжнародне наукове співробітництво     

4. Основні наукові відкриття. Наука  

5. Розвиток освіти

                                                                          6.  Світова література

                                                                          7. Музика

                                                                          8. Архітектура ХІХ - ХХ століть.

 

Завдання:

  1. Що об’єднує і відрізняє романтичне і реалістичне художнє світосприйняття?
  2. У чому полягає жанрова своєрідність романтичного живопису?
  3.  Схарактеризуйте модерн як “останній великий художній стиль”.
  4. Як розвиток науки і техніки вплинув на мистецькі пошуки кінця ХІХ – початку ХХ ст.?
  5.  На яких філософських та естетичних засадах базується світогляд модернізму?
  6. Назвіть головні течії художньої культури модернізму.
  7. Що таке кітч? Як саме це явище пов’язане із масовою культурою?
  8. Покажіть головні відмінності між модернізмом та постмодернізмом.
  9. Напишіть реферат на одну з запропонованих тем:

а. Імпресіонізм - визначне явище в живописі та скульптурі.

б. Творчість видатних митців: Е. Мане, К. Моне, О. Бенуара, Е. Дега, К. Пісарро, О. Родена, В Ван Гога, П. Гогена, П. Сезана (за вибором)

Прийнято вважати, що ХХ століття — це період численних науково-технічних відкриттів. Саме ці роки багаті знаменитим відкриттями, завдяки яким сучасний світ так зручний та здатний розвиватися далі. Дуже важко виділити найбільш видатні винаходи цього століття. Прогрес торкнувся практично всіх сфер нашого життя, але деякі об'єкти, створені людьми, заслуговують особливої уваги.
         Самі визначні відкриття в галузі науково-технічного прогресу.

1900 рік: Скріпки для паперів — Іоханн Ваалер, Норвегія

1900 рік: Перша ручна фотокамера— Kodak Brownie, США

1900 рік: Звукове кіно — Леон Гомон, Франція 1900 рік: Дирижабль — Фердинанд фон Цеппелін, Німеччина

1901 рік: Безпечна бритва — Кінг Кемл Жиллетт, США

1903 рік: Орвілл і Уїлбер Райт — американські інженери, які здійснили перший політ на літаку

1903 рік: Кольорові крейди — "Крайола", США

1904 рік: Діод — Джон Амброз Флемінг, Великобританія

1904 рік: Парова турбіна — К. Г. П. Лаваль (Швеція) та Ч. А. Парсонс (Великобританія)

1906 рік: Піанола—автомат — "Автоматик Машинері енд тул компані", США

1906 рік: Пір'яна ручка — Славолюб Пенкала, Сербія

1907 рік: Пральна машина — Алва Дж. Фішер, США

1907 рік: Гелікоптер — Поль Корню, Франція

1908 рік: Складальний конвеєр — Генрі Форд, США

1908 рік: Л ... Читати далі »

Категорія: Культурологія | Переглядів: 993 | Додав: lybchenko85 | Дата: 09 Кві 2020 | Коментарі (0)

План заняття.

1. Організація і проведення рятувальних та інших невідкладних робіт

2. Заходи по ліквідації наслідків зараження

3. Правила поведінки і дії населення під час надзвичайних ситуацій

4. Пост радіаційного і хімічного спостереження

5. Хімічна і радіаційна розвідка та дозиметричний контроль.

 

 Завдання:

1. Яких загальних правил безпечної поведінки слід дотримуватися при виникненні різних надзвичайних ситуацій?

2. Як надзвичайні ситуації впливають на довкілля і безпеку життєдіяльності людини?

3. Чи виникають надзвичайні ситуації в регіоні, де ви живете? Вони є характерними для регіону чи ні? Які наслідки цих надзвичайних ситуацій для життєдіяльності населення та суб’єктів господарювання?

4. Схарактеризуйте потенційно небезпечні об’єкти міста (району), у якому ви живете.

5. Яких заходів уживають державні органи, органи місцевого самоврядування та населення вашого регіону з метою попередження виникнення можливих надзвичайних ситуацій?

 

З метою врятування людей і надання їм допомоги рятувальні роботи включають: розвідку району лиха і осередку ураження, маршруту висування формувань та проведення робіт; локалізацію і ліквідацію пожеж на шляху введення рятувальних формувань і об’єктах рятувальних робіт, розшуку і рятування людей, які знаходяться в завалених сховищах, підвалах, завалах, палаючих, загазованих, задимлених або затоплених будинках і виробничих приміщеннях, розкриття розвалених, пошкоджених, завалених захисних споруд і рятування людей, які знаходяться в них; надання першої медичної допомоги потерпілим; винесення потерпілих і евакуація з осередку ураження, небезпечних зон у безпечний район; санітарну обробку людей, ветеринарну обробку сільськогосподарських тварин, знезаражування території, будівель, споруд, продовольства, води, техніки, сировини. Це питання дуже актуальне не тільки у воєнний час, але й при надзвичайних ситуаціях мирного характеру, стихійних лихах, екологічних  та техногенних катастрофах. 

Запам`ятайте!!!

Основна мета рятувальних та інших невідкладних робіт (РіНР): допомога та збереження життя постраждалим на всіх етапах проведення РіНР.

          Одночасно з рятувальними роботами необхідно виконати інші невідкладні аварійні роботи. Наприклад, для того щоб підвезти людей і техніку, необхідно розчистити завалені проїзди, навести переправи, подати воду для гасіння пожеж тощо.

За організацію і проведення рятувальних та інших невідкладних робіт відповідає керівник ЦЗ обєкта чи населеного пункту. Він особисто керує підпорядкованими формуваннями через служби ЦЗ (цивільного захисту).

Безпосередньо на місці проведення рятувальних робіт особовим складом керує командир формування. Він стежить за ходом роботи, за встановленим режимом роботи, за зміною обстановки, проведенням перегрупування чи перестановки сили і засобів на місці роботи, контролює дотримання заходів захисту і безпеки особового складу.

До невідкладних робіт належать: прокладання колонних шляхів і влаштування проїзду, проходів у завалах і зонах забруднення РР, зараження ОР і СДОР, локалізація і ліквідація аварій на газових, енергетичних, водопровідних, каналізаційних і технологічних мережах з метою створення умов для проведення рятувальних робіт: укріплення або обвалення пошкоджених і з загрозою обвалу конструкцій споруд на шляху руху формувань і в місцях роботи: ремонт і відновлення пошкоджених та зруйнованих ліній зв’язку і комунально-енергетичних мереж з метою забезпечення рятувальних робіт, потреб населення й особового складу формувань, які працюють у районах стихійного лиха, аварії чи осередку ураження, а також для протипожежних заходів.

Для ведення рятувальних та інших невідкладних робіт рі ... Читати далі »

Категорія: Захист України | Переглядів: 2404 | Додав: lybchenko85 | Дата: 09 Кві 2020 | Коментарі (0)

План заняття:

1. Історичні умови та особливості розвитку культури в XVII—XVIII ст

2. Революція в природознавстві. Раціоналізм

3. Новий погляд на суспільство. Епоха Просвітництва

4. Характеристика художніх стилів XVII—XVIII ст

                                                                  5. Архітектура

                                                                  6. Музика

                                                                  7. Образотворче мистецтво

                                                                  8. Театр

                              Завдання:

1. Витоки та основні засади Просвітництва.

2. Художнє життя Європи періоду Просвітництва.

3. Основні характеристики стилю бароко та класицизму.

4. Видатні європейські художники та композитори XVII - XVIII століть.

Категорія: Культурологія | Переглядів: 1282 | Додав: lybchenko85 | Дата: 02 Кві 2020 | Коментарі (0)

Вхід на сайт
Пошук
Календар
«  Червень 2024  »
ПнВтСрЧтПтСбНд
     12
3456789
10111213141516
17181920212223
24252627282930
Архів записів
Друзі сайту
Copyright MyCorp © 2024
uCoz