Топографія - це наука, що вивчає засоби вимірювання місцевості й відображення її на папері у вигляді планів і карт. Військова топографія - розділ топографії, що визначає розробку засобів вивчення і розвідки місцевості з метою використання її в бойових умовах.
У бойових умовах солдатові доводиться діяти на різній місцевості. Він повинен сам визначати ціль і відстань для стрільби, напрямок руху, місце перебування та ін. Вивчення військової топографії сприяє розвитку таких важливих рис, як спостережливість, точність, увага, вміння аналізувати свої спостереження і робити висновки про можливий вплив місцевості на виконання бойових завдань.
Уміння кожного військовослужбовця впевнено орієнтуватися на незнайомій місцевості за картою та без неї, вдень і вночі, виконувати розрахунки за допомогою топографічних і спеціальних карт, а також аерофотознімків місцевості та сучасних засобів супутникової навігації для ведення точного вогню по цілях противника - це та основа, на яку опирається високий польовий вишкіл військ.
• Український військовий - оператор БПЛА - запускає планер для спостереження за ходом бойової операції
Військова топографія є важливою і невід'ємною складовою польового вишколу військ, тобто уміння підрозділів у бойових умовах успішно застосовувати сучасне високоточне озброєння та бойову техніку на незнайомій, складній для орієнтування місцевості за різної погоди, будь-якої пори року та часу доби.
У сучасному швидкоплинному і маневреному бою вдале використання місцевості забезпечує своєчасне та ефективне здійснення заходів із захисту особового складу та бойової техніки від новітньої високоточної зброї противника. Вміле використання місцевості значною мірою сприяє підвищенню можливостей своїх військ щодо маневру приховано та несподівано наносити удари по противнику й більш ефективно застосовувати всі види сучасного високоточного озброєння і бойової техніки.
Успіх у сучасному динамічному бою забезпечує саме високоточна зброя, ефективність застосування якої зумовлена використанням лазерних далекомірів, супутникових систем навігації, безпілотних літальних апаратів тощо. Усі військовослужбовці повинні мати відповідний рівень знань та володіти практичними навичками, які надає їм військова топографія для забезпечення успіху в різних видах бою і на будь-якій місцевості. Власне, цим і пов'язана військова топографія з тактикою, вогневою та спеціальною підготовкою й іншими навчальними дисциплінами.
Місцевість - це частина земної поверхні з усіма її елементами: рельєфом, ґрунтами, водами, рослинністю, шляхами сполучення, сільськогосподарськими і соціально-культурними об'єктами. З погляду військової топографії, місцевість є одним із елементів бойової ситуації. Місцевість поділяється:
• за особливостями рельєфу - на рівнинну, пагорбкувату, горбисту;
• за ступенем пересічення - на слабкопересічену, середньопересічену, дуже пересічену;
• за прохідністю - на легкопрохідну, прохідну, важко прохідну, непрохідну;
• за умовами спостереження і маскування - на відкриту, напіввідкриту, закриту;
• за природними умовами - на пустельну, степову, лісисту, лісисто-болотисту.
Рельєфом називають сукупність нерівностей поверхні суходолу, дна океанів і морів.
Природні та виготовлені людьми об'єкти на земній поверхні - це місцеві предмети, що використовуються у військовій справі для визначення місцевості, орієнтування, цілевизначення й управління військами в бою. До місцевих предметів належать: населені пункти, промислові та сільськогосподарські підприємства, рослинний і ґрунтовий покрив, берегова лінія великих за площею акваторій, ріки, озера, канали, об'єкти шляхів сполучення і зв'язку.
Надзвичайно важливим для виконання бойових завдань є орієнтування на місцевості - це визначення свого місцезнаходження, положення топографічних і тактичних об'єктів на місцевості стосовно сторін горизонту, рельєфу і місцевих предметів, розміщення своїх військ і військ противника.
Уміння швидко й точно орієнтуватися на місцевості дає змогу успішно виконувати бойове завдання на невідомій місцевості, в лісі та в умовах обмеженої видимості.
Орієнтуватися на місцевості можна за допомогою топографічної карти та без неї. Орієнтуючись на місцевості без карти потрібно визначити сторони горизонту.
Залежно від характеру місцевості, часу доби та видимості сторони горизонту визначають за компасом, за допомогою програм у смартфонах, смарт-годинниках чи військових планшетах, за допомогою GPS-навігатора. Також легко навчитись орієнтуватись за сонцем і годинником, за Полярною зіркою, за ознаками місцевих предметів та іншими способами.
• Визначення сторін горизонту за сонцем і годинником а) до полудня; б) після полудня
2. Бойовий порядок механізованого відділення (мвід) в обороні.
3. Бойовий порядок механізованого відділення (мвід) у наступальному бою.
4. Бойовий порядок механізованого відділення (мвід) в ході маршу.
Поняття бойового порядку..
Бойовий порядок—шикування підрозділу для ведення бою. Він повинен відповідати бойовому завданню, замислу майбутнього бою і забезпечувати: повне використання бойових можливостей підрозділу, своєчасне зосередження зусиль на обраному напрямку; надійне ураження противника на глибину бойового завдання; швидке використання результатів вогневого ураження противника (ВУП) і вигідних умов місцевості; нарощування зусиль у ході бою і можливість здійснення маневру; найменшу уразливість підрозділу від ударів усіх видів зброї противника, можливість відбиття ударів з повітря; підтримання безперервної взаємодії і зручність управління підрозділом.
Основними видами загальновійськового бою є оборонний і наступальний бій.
Бойовий порядок механізованого відділення (мвід) в обороні.
Бойовий порядок механізованого відділення (мвід) в обороні— бойова лінія і БМП (БТР). Залежно від обстановки і рішення командира стрільці, кулеметник і гранатометник відділення в бойовій лінії розміщуються рівномірно або розосеред-жуються в складі бойових груп («двійками», «трійками»). Відстань між військо-вослужбовцями при рівномірному розміщенні може бути до 14-16 м, між бойо-вими групами — 20-30 м, а між собою в групі — до 5 м. БМП (БТР) зазвичай перебуває в бойовому порядку відділення.
Бойовий порядок механізованого відділення (мвід) у наступальному бою.
Бойовий порядок відділення, яке наступає в пішому порядку, розгортають на фронті до 50 м; складається цей порядок з бойової лінії та БМП (БТР), що діє за особовим складом на відстані 100-200 м на одному з флангів відділення або безпосередньо в бойовій лінії. Військовослужбовці в бойовій лінії діють з інтервалом 6-8 м (8-12 кроків), для зручності ведення вогню і кращого використання місцевості (місцевих предметів) вони можуть висуватися вперед або зміщуватися вбік, не порушуючи загального фронту наступу і не заважаючи діям сусідів.
Щоб підвищити ефективність виконання завдань у наступальному бою під час дій у траншеях, ходах сполучення, а також в особливих умовах ведення бою, у відділенні можуть створюватися бойові групи («двійки», «трійки»), які ведуть наступ з інтервалом 20-25 м, а між солдатами в них — 3-5 м. Бойові групи можуть діяти в лінію, уступом або у дві лінії (одна за другою).
За призначенням розрівняють бойові групиманеврені й вогневі.
Маневрена групапризначена для оволодіння об’єктом атаки, знищення противника в траншеї, здійснення маневру, щоб вийти у фланг і тил супротив-ника, закріплення досягнутого рубежу і виконання інших завдань. Іноді вона може проробляти проходи в мінно-вибухових і невибухових загородженнях, виконуючи функції групи розгородження. Старшим групи зазвичай призначають старшого стрільця.
1.Види носіння зброї (вільне, тактичне та в момент наближення до цілі).
Чинні нормативні акти з військових питань не містять норм щодо видів носіння зброї (наприклад, автомата), зазначених у заголовку. У Стройовому статуті ЗСУ знаходимо лише три положення автомата - «на ремінь», «на груди», «за спину».
Як показує практика, статутні види носіння зброї можуть не використовуватись під час безпосередньої участі солдата у воєнних діях. У цих випадках військові пропонують інші види носіння зброї, які дозволяють швидко приготуватись до стрільби й результативно її вести. Ці види носіння автомата в бойових умовах інколи потребують застосування спеціальних (не штатних) ременів, які називають тактичними ременями. На фото містяться зображення, що ілюструють вільне, тактичне та в момент наближення до цілі носіння автомата.
Пересування одиночного бійця на полі бою.
Способи пересування солдата на полі бою заздалегідь передбачити практично неможливо. Зазвичай вони визначаються характером місцевості, діями противника і завданням, яке виконує конкретний солдат. Пересування на полі бою під час дій у пішому порядку може здійснюватися прискореним кроком або бігом (у повний зріст чи пригнувшись), перебіжками і переповзанням.
Прискорений крок або біг
Ділянки місцевості, приховані від спостереження противника і такі, що не прострілюються його вогнем, долаються прискореним кроком або бігом. Пересування прискореним кроком у повний зріст застосовується в ході атаки і наступу далеко від противника або на місцевості, де виключено спостереження противником (ліс, високий чагарник, лощина, яр, зворотні схили висот тощо). Пересування прискореним кроком пригнувшись застосовується для прихованого переміщення по місцевості з невисокими укриттями (низький чагарник, висока трава, канава тощо), по траншеях і ходах сполучення. Біг (повільний, швидкісний і в середньому темпі) може застосовуватися під час атаки противника, а також для подолання окремих ділянок місцевості. Швидкісний біг на повний зріст або пригнувшись застосовується при перебіганнях, при вибіганні з укриттів до бойових і транспортних машин.
Перебіжки
Відкриті ділянки місцевості, які обстрілюються противником, долаються перебіжками пригнувшись. Перебіжка починається з положення лежачи за командою (сигналом) командира відділення (старшого бойової групи) або самостійно. Перед початком перебіжки потрібно заздалегідь вибрати позицію (укриття), яка повинна забезпечити захист від вогню противника. Довжина кожної перебіжки в середньому повинна становити 20-40 кроків. Що більше відкрита місцевість, то швидшою і коротшою повинна бути перебіжка. Вона здійснюється стрімко, у напрямку місця зупинки, що міститься на відстані 1-2 м від обраної позиції (укриття). Перед початком перебіжки необхідно уважно оглянути місцевість та оцінити варіанти подальших дій. Досягнувши місця зупинки, потрібно з розгону лягти на землю й перекотитися (переповзти) на обрану позицію та приготуватися для ведення вогню. Зачекавши 5-10 с, потрібно в такому самому порядку перебігти до наступного місця зупинки і так доти, доки не буде досягнуто зазначеного командиром рубежу. Відділення, група або окремі солдати, що залишилися на місці, а також ті солдати, що вже висунулися після перебіжки на вказаний рубіж (зупинку), своїм вогнем підтримують тих солдатів, що перебігають. З однієї вогневої позиції вести вогонь тривалий час не можна, її треба частіше міняти. У ході ведення вогню солдат повинен уміти відшукати нову відповідну позицію (укриття) і за можливості приховано висунутися до неї.
Взвод може здійснювати перебіжки по одному або по відділеннях, а відділення - по одному, по бойових групах або одночасно всім складом.
Переповзання
Переповзання застосовуються для непомітного зближення з противником і прихованого подолання відкритих ділянок місцевості, що перебувають під наглядом або обстрілом противника.
Які перед перебіжкою, перед переповзанням необхідно намітити шлях переміщення і укриті місця для зупинки. В умовах застосування противником «мін-розтяжок» необхідно перед переповзанням застосовувати саперну «кішку» на шнурі, яка з положення лежачи викидається вперед по шляху переповзання та підтягується до себе, приводячи в дію детонатор встановлених мін. Під час застосування «кішки» в зоні ураження міни не повинні перебувати солдати свого підрозділу.
Залежно від обстановки, висоти рослинного покриву і наявності укриттів переповзання може здійснюватися по-пластунськи, напівкарачки і на боці.<
... Читати далі »
Бій як основна форма тактичних дій військ - це організовані й узгоджені щодо місця, часу, ударів, вогню і маневрів дії війська з метою знищення противника або відбиття його ударів чи виконання інших завдань в обмеженому районі.
Сучасний загальновійськовий бій ведеться об'єднаними зусиллями усіх військ, які беруть у ньому участь із застосуванням танків, бойових машин піхоти, бронетранспортерів, артилерії, протиповітряної оборони, літаків, вертольотів та іншого озброєння і техніки.
Основні риси загальновійськового бою
Рішучість полягає в прагненні особового складу всіма наявними засобами, за короткий строк і з найменшими втратами знищити противника і здобути повну перемогу. Це досягається всебічним знанням противника, сміливістю, наполегливістю і завзяттям особового складу при виконанні бойових завдань, швидким використанням наслідків вогневого удару, а також результатів вогню своєї зброї, вмілими та ініціативними діями всього особового складу. Рішучість у бою забезпечується також високими морально-бойовими якостями військовослужбовців, їхньою активністю й ініціативністю.
Напруженість і швидкоплинність. Сучасні умови бою вимагають від солдата великого напруження моральних і фізичних сил. Застосування в бою сучасних засобів знищення і пересування, що мають велику потужність, обумовлює швидкоплинність бою.
Це висуває нові, вищі вимоги до воїна, він:
має бути сильний духом, морально загартований, добре фізично підготовлений і здатний переборювати будь-які труднощі й нестатки;
повинен володіти непохитною волею до перемоги;
захищати командира в бою, бути готовим у випадку його поранення чи загибелі взяти на себе командування підрозділом;
не залишати без дозволу командира своє місце в бою.
В разі поранення воїн мусить вжити заходи щодо само- і взаємодопомоги і продовжувати виконання бойового завдання; якщо йому накажуть піти до медичного пункту, то треба взяти з собою особисту зброю.
Динамічність - це здатність до швидких переміщень сил і засобів з тим, щоб зайняти найвигіднішу позицію, порівняно з противником, для нанесення удару по ньому, при цьому поєднуючи вогневі дії з рухом. Висока динамічність досягається виучкою особового складу, знанням своїх завдань, умінням робити правильні висновки з обставин, швидко приймати рішення і злагоджено діяти на полі бою.
Виходячи з обстановки, що склалася, солдат повинен уміти знищувати противника вогнем з особистої зброї, озброєнням бойової машини, ручними осколковими гранатами, а в рукопашному бою штико
... Читати далі »
1. Призначення, бойові властивості, загальна будова і принцип дії ручних гранат.
Ручна осколкова граната ( лат. Qranatus – зернистий) –вибуховий боєприпас, призначений за допомогою ручного метання для ураження живої сили у ближньому бою (під час атаки, в окопах, сховищах, населених пунктах, лісі, горах) та бойової техніки противника осколками та вибуховою хвилею під час вибуху. Крім бойових, є також навчальні та навчально-імітаційні гранати, які застосовують у військових частинах з метою навчання. Бойові гранати фарбують в зелені кольори від світло- до темно- зеленого, а навчально-імітаційні гранати – у чорні кольори. Крім того, вони мають у нижній частині отвір. Бойовий запал не має забарвлення. В навчально-імітаційному запалі кільце чеки й нижня частина притискного важеля пофарбовані в червоні кольори. Ручні осколкові гранати комплектуються модернізованим уніфікованим запалом (УЗРГМ). Капсуль запалу вкручується в момент кидка гранати, вибух відбувається через 3,2-4,2 с після кидка. Залежно від дальності розлітання осколків гранати діляться на наступальні та оборонні.
А) Наступальні гранати: РГ-42, РГД-5, РГН.
Б) Оборонні гранти: Ф-1(а), РГО(б).
Середня дальність метання ручних осколкових гранат складає 30-50 метрів, протитанкових – 15-20 метрів. Під час вибуху утворюється велика кількість осколків, що розлітаються у різні боки. Гранати РГ-42, РГД-5 та Ф-1 безвідмовно вибухають у будь-якому середовищі: болоті. Снігу, воді тощо. Ручну гранату РГД-5 використовують під час наступу, тому що її осколки уражають живу силу противника в радіусі до 25 метрів, Ф-1 в обороні, оскільки її радіус ураження сягає до 200 метрів. Середня дальність кидка гранати РГД-5 становить 40-50 метрів, тоді як гранати Ф-1 -35-45 метрів. Маса заряджених гранат: РГД-5 – 310 грамів, Ф-1 -600 грамів.
1. Поясніть, чому при стрільбі взимку за низьких температур зменшується дальність польоту кулі.
2. На одязі пораненого біля отвору, зробленого кулею, виявлено кіптяву та зерна пороху. Що можна сказати про відстань, з якої було зроблено постріл? Відповідь обґрунтуйте.
3. Що таке «рівна мушка»? Поміркуйте, куди влучать кулі в мішень, якщо мушка буде розміщуватися посередині прорізу, а її вершина виступатиме вище країв гривки прицільної планки. Нижче країв гривки прицільної планки?
4. Користуючись таблицею 3 на с. 108, визначте бокову поправку у фігурах людини під час стрільби з автомата при перпендикулярному боковому вітрі 8 м/с по противнику, який перебуває на дальності 300 м. Як зміниться поправка, якщо вітер дутиме під кутом 30° до площини стрільби?
5. Користуючись додатковими джерелами інформації, дізнайтеся, якими методами можна визначити ведуче око для прицілювання.
1. Розкажіть про історію виникнення і розвитку стрілецької зброї. Винахід якої речовини став поштовхом для створення стрілецької вогнепальної зброї?
2. Поміркуйте. Чому гранатомет не належить до стрілецької зброї?
3. Підготуйте повідомлення про сучасне стрілецьке озброєння однієї з країн-членів НАТО (одна країна).
4. Користуючись додатковою інформацією, підготуйте повідомлення про один зі зразків стрілецької зброї, яка була розроблена й виготовлена в незалежній Україні.
5. Знайдіть у мережі Інтернет зображення і опис автомата АК-74 та кулемета РПК. Що має більшу маневреність – автомат чи кулемет? Відповідь обґрунтуйте.
6. Визначте потужність стрільби з автомата: маса кулі 3,4 г, скорострільність 600 пострілів на хвилину, швидкість кулі біля цілі 100 м/с, ймовірність влучення кулі в ціль 0,5.
Обладнання поста і облаштування території об’єкта.
Перевірка ступеня засвоєння пройденого матеріалу:
Для чого створено Кодекс поведінки учасника бойових дій?
Обґрунтуйте необхідність дотримання правил поведінки солдата в бою відповідно до норм МГП.
Розкажіть про правила поведінки з пораненим на полі бою противником.
Розкажіть про правила поведінки з пораненими та особами, що зазнали корабельної аварії на морі зі складу військ противника.
Розкажіть про правила поведінки з військовополоненими противника.
Розкажіть про правила поведінки з цивільним населенням.
Які об'єкти розрізняють у період збройного конфлікту на території воюючих сторін?
Яка особа визнається найманцем і яке покарання в Україні передбачено за найманство?
Матеріал.
Для надійної охорони і оборони військових і державних об'єктів призначається вартова служба. Завдання вартової служби виконують варти, які складають озброєні підрозділи. Несення вартової служби є виконанням бойового завдання і вимагає від особового складу точного дотримання обов'язків, визначених Статутом гарнізонної і вартової служб, високої пильності, непохитної рішучості і ініціативи.
Вартою називається озброєний підрозділ, призначений для охорони і оборони військових об'єктів, що мають важливе значення.Вартами охороняються Прапори частин і з'єднань, склади з боєприпасами, вибуховими речовинами, озброєнням, бойовою технікою і пальним, недоторканними запасами речового майна і продовольства, паркі з бойовою технікою, а також що містяться на гауптвахті заарештовані.
До складу варти призначаються: начальник варти, при необхідності (залежно від кількості постів і їх видалення) його помічник і розвідний; вартові по числу постів і змін, а в варта при гауптвахті, крім того, вивідні.
Розвіднимзазвичай є сержант (старшина), єфрейтор (старший матрос) або добре підготовлений солдат (матрос). Він виставляє вартових на пости і змінює їх в точно призначений час, відповідає за справне і пильне несення ними служби, за правильну здачу і прийом ними постів.
Вартові — рядові солдати (іноді сержанти, старшини термінової служби), призначені кожен для охорони певного поста.
Якщо пост цілодобовий, то для його охорони призначається три зміни вартових.
1.Проблема епохи Відродження в сучасній культурології.
2.Типологія й періодизація культури Відродження.
3.Характерні риси італійського Відродження.
4.Прикметні риси Північного Відродження.
1. Проблема епохи Відродження в сучасній культурології.
У сучасній науці існує кілька точок зору щодо терміну "Відродження". У широкому сенсі цей термін означає етнокультурне піднесення, спалах національної самосвідомості, активізацію розвитку національної культури (наприклад, "процес національного Відродження в Україні"). У вузькому сенсі мова йде про певний період розвитку світової, головно європейської, культури в період з кінця XIII століття (Італія) до початку XVII століття (в деяких європейських країнах — Англії, Португалії, Польщі, Україні — трохи пізніше), протягом котрого більшість європейських країн виявили у своїх національних культурах ознаки типологічної спільності, які дозволяють визначити їх як ренесансні. Саме таке значення терміна "Відродження" ("Ренесанс" — від франц. Кепаіззапсе) прийнято в цьому розділі навчального посібника.
Слід зауважити, що культура Відродження аж ніяк не є необхідною стадією розвитку для будь-якої національної культури (на відміну від міфологічного — первісно-античного чи теоцентричного — середньовічного етапів). Деякі характерні риси Ренесансу були пережиті окремими культурами на пізніших етапах розвитку. От чому серед істориків і культурологів не вщухають суперечки відносно не лише ролі й місця, але й закономірності Ренесансу як необхідної ланки в культурному процесі. Загалом існують три основні парадигми інтерпретації цього культурно-історичного феномену:
доба Відродження є цілком самостійним, якісно новим етапом в історії європейської культури, що наслідує Середньовіччю, але при цьому залишається ментальною протилежністю останнього як культурно-історичний феномен, споріднений з греко-римською античністю;
• Ренесансявляє собою останню стадію розвитку Середньовіччя, квінтесенцію всього виробленого й усвідомленого європейською культурою за десять середньовічних століть (видатний голландський культуролог Й. Хейзінга називає Ренесанс "осінню Середньовіччя");
• Ренесанс— епоха переходу від Середньовіччя до Нового часу з усіма властивими такому "мосту" протиріччями, непослідовністю, регресивними проявами (наприклад, феномени Реформації й Контрреформації, секуляризації й інквізиції тощо).... Читати далі »
Розподіл часу у військовійчастині протягом доби і протягом тижня відбувається згідно з розпорядком дня, яким встановлюють виконання основних заходів повсякденноїдіяльності, навчання й побуту особового складу підрозділів та штабів.
Внутрішній порядок — це суворе додержання визначених військовими статутами правил розміщення, повсякденної діяльності, побуту військовослужбовців у військовій частині й несення служби добовим нарядом. Розподіл часу здійснюють для забезпечення у військовій частині постійної бойової готовності, проведення занять з бойової підготовки та створення умов для підтримання порядку, військової дисципліни й виховання військовослужбовців, підвищення їхнього культурного рівня, всебічного побутового обслуговування, відпочинку та харчування.
Для військовослужбовців строкової служби й курсантів військових навчальних закладів, навчальних центрів, військових частин встановлюють шестиденний робочий тиждень з одним вихідним днем. Тривалість робочого тижня визначає закон.
Військові навчання, походи кораблів, бойові стрільби та бойове чергування, несення служби в добовому наряді здійснюють у будь-які дні тижня без обмеження загальної тривалості службового часу.
Однією із вимог дотримання внутрішнього порядкує неухильне виконання розпорядку дня.
Розпорядок дня встановлює командир відповідно до завдань, покладених на військову частину, і залежно від пори року. Розпорядок дня затверджують на період навчання. Його може уточнювати командир на час проведення навчань, походів кораблів, бойових стрільб, бойового чергування,несення служби в добовому наряді, варті тощо з урахуванням особливостей їх виконання.
У розпорядку дня має бути передбачений час для:
проведення ранкових процедур (зарядки, огляду), ранкового й вечірнього туалету;
навчальних занять і підготовки до них; для інструктажу та розводу добового наряду;
зміни спеціального (робочого) одягу, чищення одягу, взуття, миття рукперед їжею, харчування, обслуговування озброєння, бойової та іншоїтехніки;
гуманітарної, культурно-освітньої та спортивно-масової роботи, слухання радіо й перегляду телепередач, інших медіа-ресурсів;
огляд хворих у медичному пункті, приймання військовослужбовців командуванням з особистих питань, відвідування військовослужбовців;
особистих потреб, вечірньої прогулянки, вечірньої перевірки та восьмигодинного сну.
Уранці, за 10 хв до сигналу «Підйом», черговий роти піднімає головнихсержантів (заступників командирів) взводів, а в установлений час (за сигналом «Підйом») здійснює підйом роти. Відтак виконують фізичну зарядку, прибирають приміщення і територію, заправляють постіль, проводятьранковий туалет і ранковий огляд військовослужбовців строкової військової служби.
